Уроки страшної війни

22 червня. У горезвісні радянські часи з кожного кутка в цей день неслося, як підступно гітлерівська Німеччина напала на «миролюбний» Радянський союз. Зараз же стало відомо, що Совіти не були вже такими миролюбними, і самі планували напасти на Німеччину, перед цим розділивши з нею пів Європи. Втім, це в жодній мірі не виправдовує нацистів, комуністів і всякого, хто ставить себе на місце Бога і починає коїти беззаконня.

Але в цей день хотілося пригадати про урок, який принесла нам ця страшна війна, а саме, що відбувається, коли люди, начебто християни, свідомо відкидають Бога. Тобто сказати кілька слів про духовні причини, яке спричинили цю людську бійню світового масштабу.

Для багатьох не є таємницею, що Радянський союз був атеїстичною державою, але значно менше людей знають, що в СРСР Церква в 20-30-і роки ХХ ст. перенесла нечувані гоніння. У ті часи взагалі стояв план, щоб знищити серед населення всяку згадку про релігію та Бога. Про це не було прийнято згадувати в пізніші радянські часи, тим більше – зараз. Але саме відкидання людьми Бога, відверта боротьба з Його Церквою, стало причиною тієї страшної війни, яка заставила радянську владу в певній мірі припинити гоніння на Церкву, точніше на те, що залишилося після неї. Подібна ситуація відбувалася і в гітлерівській Німеччині: неугодні пастирі заборонялися в служінні, заарештовувалися, чи навіть вбивалися (звісно, у значно меншому масштабі, ніж у СРСР), більшість же служителів та їх пастви, повірили обіцянкам влади та стали на їх бік.

Таким був стан сил на 22 червня 1941 року, коли дві безбожні, відверто антилюдські системи (втім, це одне й те саме) зійшлися в протистоянні. А розплачуватися за це прийшлося простим, але не безневинним людям, бо саме на їх власних очах влада відкинула Бога та зайняла місце, яке за правом належить виключно Йому, створивши свої власні релігії, тим самим заставивши людей поклонятися собі.

У цій війні найбільші дісталося населенню СРСР – так за статистичними даними в цій бійні загинуло 99% (!) чоловіків (точніше юнаків), яким не пощастило народитися в 1921-23 роках. Загинули діти батьків, які допустили розповсюдження комуністичної зарази і в більшості своїй байдуже спостерігали, як безбожники нищили, витравляли будь-яку згадку про Бога та Його Церкву, як за віру вбивали людей. І за цю байдужість прийшлося розплачуватися не тільки їм, але їхнім дітям. Не Бог покарав їх, але вони покарали себе, пожавши наслідки посіяного лиха. – Страшний урок для всіх нас, урок, який, на превеликий жаль, навряд чи буде багатьма сприйнятий.

Редакція сайту


Ваш коментар: