Книга Екклезіастова, або ж Проповідника, попри весь свій скептицизм є доволі гарною книгою з погляду спожитих образів. От, для прикладу, як розпочинається 12-й, заключний розділ: «І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: “немає мені задоволення в них!” доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем» (в. 1,2). А далі слідує опис старості з усіма її невтішними ознаками: «У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють (зуби), тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно (очі); і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу» (в. 3,4). Як вам таке? Йдемо далі.
«Відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; – доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. І повернувся порох у землю, чим він і був…» (в. 5-7) – сучасній людині, особливо західній, важко зрозуміти опис людського відходу з цього земного життя, вже не кажучи про перехід до життя потойбічного, про що йде мова далі: «…А дух повернувся до Бога, Який дав його». Донедавна багато українців так само ставилися до смерті, вважаючи її чимось потойбічним, не від світу цього, тим, що стається з кимсь, але тільки не з ними. Проте ця клята війна нагадала кожному з нас, що всі ми смертні, і що найстрашніше, смертні наші близькі…
Через цю війну смерть стала для багатьох з нас реальністю, як вона була такою реальністю для всіх попередніх людських поколінь. І з пригадуванням реальності смерті, одночасно постає питання: а що буде далі за її брамами? Відповідь на це вкрай болюче і не менш важливе запитання подає Біблія: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Але це загальний опис, а, так би мовити, приватну історію посмертного перебування людей у потойбічному світі добре передає Христова притча про багача і Лазаря, початок якої звучить так: «Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його… (тобто поруч з ним)» (Лк. 16:19-23).
За що був засуджений багач до пекельних мук? Зовсім не через те, що він багатий, і не через те, що розкошував, тобто жив згідно свого високого становища: недаремно тут згадано Авраама, старозавітного праведника, який за земного життя був дуже заможною людиною, проте на відміну від згаданого багача, він був гостинним до подорожніх (див. Бут. 18:2-8), не кажучи про те, що приходив на допомогу тим, хто опинявся в скрутному становищі (див. Бут. 14:13-16). Отже, зовсім не за своє багатство був засуджений до вічного прокляття багач з Христової притчі, а за те, що не допомагав ближнім, коли мав таку можливість.
І в цьому дуже важливий урок для всіх нас: хоча ми можемо не мати великих статків, але у світі є чимало людей, яким набагато скрутніше за нас, людей, яких часто ми навіть не через жорстокосердість, а через звичайну житейську суєту (і знову пригадується Екклезіаст з його вигуком: «суєта суєт, – усе суєта!») просто не помічаємо. А якщо не помічаємо, то і допомогти цим людям нам не виходить, через що в черговий раз марнуємо шанс допомогти ближньому, що в підсумку може призвести до зовсім небажаних наслідків, як це сталося з багачем з Христової притчі. І щоб подібне не трапилося з нами, варто озброїтися порадою з Екклезіаста: «Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини» (12:13), – ну і, ясна річ, не дозволяти житейській метушні затуляти від нашого погляду біди ближніх.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Небезпека метушні
Ваш коментар: