ЕСХАТОЛОГІЧНА ПРОМОВА ІСУСА – ЧАС ПОГАН

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

При поверхневому читанні та слуханні есхатологічної промови Ісуса складається враження, що Ісус кінець Єрусалима хронологічно чітко пов’язав з кінцем світу, особливо, коли читаємо Матея: «Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться… Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого…» (24:29 н.). Це пряме хронологічне переплітання кінця Єрусалима та кінця світу як цілісність потребує додаткового підтвердження, коли, читаючи наступні стихи, ми знаходимо слова: «Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це» (24:34).

На перший погляд видається, що цей взаємозв’язок применшив тільки Лука. У нього читаємо: «Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган» (21:24). Між зруйнуванням Єрусалима та кінцем світу проляже «час поган». Луці закидали, що таким чином він пересунув часову стрілку Євангелій та початкового Послання Ісуса, кінець віків перетворив на час середини і так час Церкви відкрив як нову віху історії спасіння. Однак, коли добре придивитися, то виявиться, що про цей «час поган» іншими словами та в іншому місці промови Ісуса також оповіщають Матей і Марко.

У Матея ми знаходимо Слова Господні: «І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець» (24:14). У Марка написано наступне: «А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам» (13:10).

Це насамперед вказує нам на те, що треба бути дуже делікатним щодо узгодженості всередині цієї промови; промова складена з окремих частин передання, які не лише зображають послідовний перебіг, а які потрібно читати як такі, що переплітаються. До цього питання про редагування, що має велике значення для правильного розуміння тексту, ми повернемося детальніше у третьому підрозділі («Пророцтво й Апокаліпсис…»).

Відповідно до змісту очевидно, що всі три синоптики знають про один час поган: кінець віків може настати щойно тоді, коли Євангелія буде донесена до всіх народів. Час поган – час Церкви народів світу – не є жодним винаходом св. Луки, це спільне передане надбання всіх Євангелій.

У цьому місці ми знову натрапляємо на взаємозв’язок традиції Євангелій і головних мотивів богослов’я Павла. Якщо Ісус в есхатологічній промові каже, що спершу потрібно проповідувати Євангелію народам і щойно тоді може настати кінець, то у Павла ми знаходимо точнісінько те саме в Посланні до Римлян: «…засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; і так увесь Ізраїль спасеться…» (11:25 н.). Повнота поган і цілий Ізраїль: у цій формулі виявляється універсалізм Божественної волі спасіння. Однак у цьому контексті важливо, що Павло знає про час поган, який тепер настав і мусить сповнитися, щоб Божий план осягнув свою мету.

Те, що раннє християнство не могло собі скласти жодних хронологічно відповідних уявлень про тривалість kairoi (часу) поган і уявляло це радше як короткотривале явище, врешті, є другорядним. Суть полягає у головному висловлюванні та оповіщенні такого часу, які учні насамперед зрозуміли як доручення без обчислення його тривалості: тепер сповняти оповіщене та доручене їм, нести Євангелію всім народам.

Невгамовність, з якою Павло поспішав до народів, щоб нести усім Благовість, по можливості, ще за свого життя виконати доручення – ця невгамовність пояснюється лише словами про історичне та есхатологічне значення Проповідування: «Бо це мій обов’язок, і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1 Кор. 9:16).

Відповідно настирливість і нагальність Євангелізації в апостольському поколінні не стільки визначається питанням індивідуального спасіння через необхідність знання Євангелія для кожного окремо, а радше з огляду на цю велику історичну концепцію: щоб світ осягнув мету, потрібно донести Євангелію всім народам. Відчуття цієї настирливості й полум’яності в деякі історичні періоди виразно послаблювалося, але знову розгоралося і породжувало нову динаміку Євангелізації.

Водночас на історичному фоні постійно виринає і питання про посланництво Ізраїлю. Сьогодні ми з великим смутком констатуємо, скільки непорозумінь, що спричинили страшні наслідки, було впродовж століть. Однак нове осмислення здатне привести до нового пізнання, що під час усіх затемнень завжди є промені просвітлення на шляху до правильного розуміння.

Тут хотів би вказати на пораду Бернарда з Клєрво своєму учневі Папі Євгену III щодо цього. Він нагадує Папі, що йому доручена не лише турбота про християн, а й те, що він «також боржник перед невіруючими, юдеями, греками і поганами» (De cons. ІІІ/І,2). Проте він відразу виправляє себе і визнає: «Стосовно юдеїв, то час уже вибачитися, бо для них встановлено часовий відлік, який неможливо випередити. Погани повинні ввійти цілковито. Та що ти сам скажеш про поган?… Що спадало на думку твоїм попередникам, що вони … переривали проповідування віри, поки ще розповсюджене невірство? З якої причини… Слово, що блискавично проривалося туди, спинило свій гін?» (De cons. ІІІ/І.3, цит. за Вінклєром І, С. 707).

Гільдеґард Брем так коментує цей уривок: наслідуючи Послання до Римлян (11:25), Церква не мусить прикладати зусилля для навернення юдеїв, оскільки потрібно вичекати, дочекатися визначеного Богом часу, “поки не ввійдуть погани повнотою” (Рим. 11:25) у спасіння. Навпаки, юдеї самі є живою проповіддю, на яку Церква повинна вказати, бо вони пригадують нам страждання Господні…» (Вінклєр І, С. 834).

Оповіщення часу поган і доручення щодо нього становить ядро есхатологічного Послання Ісуса. Особливе доручення щодо місії серед поган, яке Павло отримав від Воскреслого, глибоко закорінене у Посланні, яке Ісус передав Своїм учням перед Своїми стражданнями. Час поган – «час Церкви», який, як ми пересвідчилися, є переданим надбанням усіх Євангелій і становить істотний елемент есхатологічного Послання Ісуса.

Попередній запис

ЕСХАТОЛОГІЧНА ПРОМОВА ІСУСА - КІНЕЦЬ ХРАМУ

Руйнування Єрусалимського храму, Франческо Аєца Перш ніж ми знову звернемося до Слів Ісуса, мусимо розглянути історичні ... Читати далі

Наступний запис

ПРОРОЦТВО ТА АПОКАЛІПСИС В ЕСХАТОЛОГІЧНІЙ ПРОМОВІ ІСУСА

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо Перш ніж перейти до апокаліптичної частини промови Ісуса у вужчому ... Читати далі