Для багатьох, але, звісно, не всіх росіян, рівень моральної деградації їх співвітчизників залишається тайною. Ці люди ще не можуть збагнути до якого рівня можуть здеградувати в моральному плані їх нинішні або ж колишні співвітчизники. Відразу відповімо, що росіяни в тому напрямі, який обрали на сьогодні, можуть деградувати все більше і більше, шокуючи і дивуючи оточуючий світ… Але тільки не самих себе, адже вони сприйматимуть цю деградацію як цілком звичне явище. І додати до цього в принципі немає більше нічого, хіба що одне важливе біблійне попередження: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). А «пожинати» росіянам доведеться ну дуже багато: і тим, хто прямо підтримував всі злочини їх терористичної країни (вже не кажучи про безпосередніх виконавців цих злочинів), і навіть тим, то вважав, що вони «поза політикою».
І не треба дивуватися, що доведеться відповідати навіть тим, хто начебто був «ні до чого». «Ні до чого» можна було бути до початку повномасштабного вторгнення, та і то навряд чи можна було залишатися осторонь від тих масштабних подій, що відбувалися на території багатостраждальної України, а їх «ні до чого» – це була лише мовчазна згода на те, що коїв злочинний путінський режим. Але такі «мовчуни» намагалися не помічати цих подій, не давати ним свою оцінку: добрі вони чи злі. І стосується це не тільки росіян, але і білорусів, і тих самих українців, які начебто теж були «ні до чого». І який результат? А результат для багатьох не дуже втішний, адже звичка – друга натура, і якщо люди звикли ховатися в зручній мушлі невідання, то вони ховатимуться там і далі. Навіть у тому випадку, коли російські бомби і ракети прямо руйнують колишнє життя.
Але поки що російські бомби та ракети руйнують життя лише пересічних українців, тому росіянам і білорусам, принаймні деяким з них, вдається вдавати, що ніби нічого не змінилося в їх власному житті, тим самим залишаючись у зоні звичного комфорту. Але таким людям невтямки, що «Бог зневаженим не буває», адже «що посіє людина, те й пожне», тому рано чи пізно цим «невидющим» людям доведеться «прозріти» від сну невідання та зіткнутися із суворою реальністю війни вже на території їх країни. І білорусів це стосується не в меншій мірі ніж росіян.
І який буде результат? – А результат знову ж для багатьох буде не дуже втішним, адже звичка ховатися від реальності позбавляє людину адекватно оцінювати реальність – що і проявляється сьогодні: коли багато росіян щиро дивуються тому факту, що їх ненавидять у світі, що їх життя нестримно ускладнюється, що вони біднішають, а декому з прикордонних з Україною територій доводиться переселятися на постійній основі жити в підвали.
«А нас за що?» – типове питання таких росіян, яке сигналізує про те, що в таких людей атрофовані і критичне мислення (порушені причинно-наслідкові зв’язки), так і сумління, адже людині, навіть далекій від Біблії, має бути зрозумілим, що зло має бути покараним. Особливо зло в такому циклопічному масштабі, які сьогодні коять росія та її союзниця білорусь. А таке нерозуміння є чіткою ознакою моральної деградації росіян. Навіть тих, які ніби «ні до чого».
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
«Ні до чого»
Ваш коментар: