«…щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались пияцтву, вчили добра». (Тит. 2:3).
– У цій церкві мене не люблять. Ти тут нікому не потрібний. Тут одні лицеміри. Ви любите тільки багатих, бідні нікому не потрібні, – з образою в голосі вимовляла мені молода дівчина. Мене її слова ніскільки не дивували, бо раніше я чув ті ж самі слова, тільки з вуст її матері. А ще раніше ці ж слова промовляла її бабуся. Слово в слово. «Бідні і багаті. Ніхто нікому не потрібний. Лицемірство в християнстві». Слухаючи мою юну співрозмовницю, згадував кожне з почутих слів, і в моєму розумі з’явилися портрети її бабусі і мами. Вони навчили свою дочку і внучку. Вона ввібрала, як материнське молоко, кожне із слів, вимовлених старшими. Вона ввібрала образи і скарги. Вона увірувала в несправедливість і лицемірство. Вона навчилася бачити усе погане і нічого доброго. Трагічно. Винуватцями трагедії стали талановиті учителі, що невпинно учать своїм особистим прикладом.
Стариці, учіть добру. Це ваш обов’язок – учити молодих жінок. Це доручення Господа до вас. Учіть добру. Якщо ти із старістю на «ти», якщо давно звикла до сивих скронь, без окулярів нікуди, тоді самий час запитати себе: а кого і чому я навчила? Давайте конкретно поговоримо про те, чому учити молодих сестер.
Перше і найважливіше. Насаджуйте віру. Чиніть так, як вчинила мати Тимофія Євникія і його бабуся Лоїда. Своїм життям ці жінки дуже ефективно ділилися своєю вірою. Якби в цьому домі критикували пастора, лихословили братів і сестер і зневажливо висловлювалися про церкву, навряд чи історія дізналася б відданого Господній справі молодого єпископа на ім’я Тимофій.
«…пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі» (2Тим. 1:5).
Важливий урок: віра, у певному значенні цього слова, має таку властивість – передаватися в спадок. Я бажаю вам, стариці, жити вірою. Нехай молодші побачать у вашому житті справи, що свідчать про те, що ваша віра жива.
«Так само й віра – коли не має діл, сама по собі мертва. Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”» (Як. 2:17-19).
Насаджуйте і вирощуйте віру. А також учіть бути чистими. Це означає, подібно до того, як батьки учать своїх дітей умиватися і чистити зуби, учіть молодих жінок зберігати моральну чистоту, вірність і відданість Господові. І тут найкращим уроком буде наочний посібник вашого життя. Поділиться тим, як Господь учив вас не зводити наклеп, як допомагав вам перестати заздрити, як уникати світського впливу невіруючих подруг. Розкажіть, як ви намагалися не слухати гидоти і відповідати на розпусні пропозиції. Немає нічого ціннішого, ніж досвід. Його не купиш, не візьмеш у позику, не знайдеш у поштовій скриньці. Зате досвідом можна поділитися. Поділіться і навчить молодих бути чистими і цнотливими.
Учіть молодих сестер піклуватися про сім’ю. Павло каже: учіть, як виховувати дітей. Це складно, якщо ваші діти невиховані. Це просто, якщо ваші діти належать Господові і служать Йому. От плід вашої праці, і цьому варто учити наступні покоління. Молодій мамі перший раз доведеться дізнатися, що таке зубний біль малюка, жар, червоний висип на шкірі та багато інших неприємних речей. Будьте помічником, будьте поруч, і допомагайте сестрам за вірою здолати ці гори проблем. У молодої мами в безсиллі опускаються руки, через втому їй важко побороти роздратування, її охоплює відчай, бо всупереч усім зусиллям її чадо їй неслухняне. Адже ви знаєте про це, ви пройшли через цей нелегкий перевал, вам знайомі ці почуття. Співчувайте, допомагайте і учіть – це ваше служіння.
… Він відвідав нашу церкву. Свідоцтво про навернення було яскравим і захоплюючим. А сам проповідник у міру стриманим, акуратним у словах і, що найголовніше, випромінював упевненість. Саме упевненість. Упевненість у тому, що вибрав правильний шлях. Упевненість у майбутньому. Цю саму упевненість ми чули в кожному слові, твердо вимовленим ним за кафедрою. Закінчилося зібрання і замовк гул голосів. В якусь мить він залишився один. Скориставшись цією хвилинкою, до нього підійшла сестра, в якої видно була смуток на обличчі.
– Мій син наркоман. Я вже не знаю, що робити?
Він помовчав, подивився в бік фойє. Там біля ящиків з літературою копошився молодий красивий хлопець. Проповідник жестом показав у його бік, кажучи:
– Он мій син, теж колишній наркоман, – помовчав і додав: – Не падайте духом, моліться.
Мені здається, ця найкраща розрада з усіх, що їй довелося вислухати. Дай Бог нам усім бути такими утішителями. Утішайте і учіть.
Учіть бути піклувальними про дім. Це важко, якщо ваш дім нагадує звалище. Це просто, якщо ті, хто приходить до вас, дивуються з простоти, чистоти і затишку. Якщо це так, вони самі вас запитають: «Слухай, дорога сестро, як тобі це вдалося?» І тоді у відповідь розкажіть про те, як ви створювали затишок цього дому, як фарбували і клеїли шпалери, як прикрашали стіни, вибирали штори і мили вікна. Поділіться рецептом приготування супу і консервації овочів. Є маса корисних і потрібних речей, про які знаєте ви і ще не знають вони. Так дійте!
І, нарешті, найголовніше. Учіть любити своїх чоловіків. Дозвольте вас запитати: а ви любили свого чоловіка? Йому було добре з вами? Ваша сім’я була міцною? Ці питання примушують зрозуміти, що веління учити має певні вимоги. Право учити треба заслужити. Це зовсім не привілей старості, це не схоже на отримання посади учителя після закінчення певної кількості років. Учити – це заслужене право тих, хто досяг. Тих, хто працював і працював для того, щоб зробити свою сім’ю щасливою, хто зумів своєю любов’ю підкорити серце чоловіка. Якщо тобі це вдалося, ти просто зобов’язана учити цьому. Говори про послух дружини чоловікові. Говори про покірність. Покажи суть істинної жіночої краси. Вселяй молодим такі чесноти, як соромливість, богобоязливість, упокорювання. Пояснюй, що тиха вдача гасить всяку сварку, мовчазний дух зачиняє вуста несправедливих ревнощів. Настав заповнювати усі потреби чоловіка, щоб він не задивлявся на чужих дружин. Забороняй молодим дружинам впадати в непокірність, забороняй лукавити і обманювати чоловіків. Засуджуй неробство і лінь, бажання розкошувати і безтурботно тринькати гроші, зароблені важкою працею чоловіка. І ти і я розуміємо, що: «Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками».
Так, ми розуміємо це. Від мудрості дружини залежить погода в домі. Її поведінка – повітря, яким дихає сім’я. Її справи – затишок житла. Мудра дружина влаштує дім свій. Нерозумна дружина – зруйнує його. І я запитую тебе, звідки мудрість і звідки дурість? Мудрість живиться досвідом і знанням. Дурість – неуцтвом і відсутністю добрих учителів. Нехай не буде цього в церкві. Нехай не ганьбиться слово Боже. Допоможи молодій сестрі стати мудрішою – і прославиться ім’я Господа Ісуса Христа в християнських сім’ях.
