«…щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались пияцтву, вчили добра; щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей, бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже» (Тит. 2:3-6).
Зустрічають за одягом, така народна мудрість жителів країни, де я народився і живу. Хоча, втім, гадаю, у кожному народі і кожній епосі люди звертали увагу на золотий перстень, шовковий халат, звірину шкуру або елітний костюм ціною в цілий статок. Одяг першим представляв людину, служив її візитною карткою, часом краще за слова говорив про рід її занять і розміри її прибутку. І людині частенько досить лише поверхневого погляду на одяг, щоб зрозуміти, хто перед нею: високопоставлений чиновник або просто піжон, трудяга або нечепура, щасливий сім’янин або самотник, дівчина, яка турбується про свою цнотливість, або жінка легкої поведінки. Хоча, звичайно ж, бувають і виключення. Але ми не говоритимемо про це. Бо проблема наведеного вище тексту в тому, що, якби ми прочитали його грецькою, ми б не знайшли ні слова про одяг. Ви здивовані? Я теж був здивований. Ми не вдаватимемося до подробиць морфологічного аналізу, замість цього я поміщаю цитату з сучасного перекладу Нового Заповіту: «Також літнім жінкам радь поводитися благопристойно».
Як ви бачите, не йдеться тільки про одяг. Веління стосується поведінки людини в цілому. Вчи літніх сестер поводитися благопристойно. Ще зовсім трохи попорпаємося в словах. Хочеться уточнити значення слова благопристойний – належний святій людині, гідний священного місця, гідний священних цілей.
Дорогі стариці, вам не слід думати про те, що з красою, яка в’яне, ви втрачаєте усе краще і привабливіше з дарованого Богом жінці. Це неправда. З роками вашою перевагою може стати святість. Чиста мудрість, нелицемірне благочестя – нове одіяння, що прикрашає вас в очах молодих.
Раніше ти дуже любила дивитися в дзеркало, тобі подобалося бачити яскраво-червону смужку губ, пишне волосся, довгі вії і рум’яні щоки. Пролетіли роки, і усе змінилося. І в цьому немає нічого неправильного.
«Усяка плоть – трава, і уся краса її – як цвіт польовий» (Іс. 40:6).
Твоя краса пов’янула, як в’яне польова квітка. Сумно? Не сумуй, бо в кожній людині є здатність бути внутрішньо красивою.
«Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали» (Пр. 31:30).
Прикрасами твоїми мають стати богобоязливість і цнотливість, святість і справи праведності. Роки наприкінці життя – відповідний час, щоб прикрасити себе чеснотами і бути відповідною святій людині. Я хочу пояснити, чим звичайна людина відрізняється від святої. Свята людина відділяє себе від усього нечистого. Їй не подобаються речі гріховні. Стариця, гідна святого звання, не розпускатиме плітки з подругами, не сваритиметься з сусідами, не володарюватиме над престарілим чоловіком, егоїстично не вимагатиме уваги і поваги, їй не пристойно брехати, гордитися і заздрити. У неї інші цілі, її бажання святі. Вона шукає миру, нею рухає дух любові, у ній досить сили змирятися, їй подобається бути тихою і непомітною опорою і підтримкою молодому поколінню.
Їй було сімнадцять, коли батьки вирішили видати її заміж. З чоловіком усе ладналося. Він був добрим і уважним, вона – вірною і дбайливою. Сім років пролетіли, як один день. І один день назавжди змінив її життя. Чоловік, якого вона чекала, не повернувся з поля. Сусідські хлопченята збуджено переказали те, що сталося. Вона спішно побігла на поле. Було пізно, перед нею лежало позбавлене життя тіло. Тепер вона вдова. Їй лише двадцять чотири. Багато чоловіків приходили до неї і пропонували дари і місце дружини в їх домі. Але незмінною відповіддю була відмова. Своє життя Анна вирішила присвятити Богові. Минули роки, вдова зберігала вірність обітницям юності. Постом і молитвою щодня служила в храмі. Коли Його принесли в храм, вдова, що досягла глибокої старості, пророкувала про Нього, кажучи:
– Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова.
Ті, що очікували Господа, слухали слова ці і тішилися надією про швидке позбавлення.
Чини так, як чинила Анна. Будь вірною Богові, служи Йому щодня, молися щоночі, і люди, які люблять Господа, будуть благословлені твоєю старанністю. Годі засмучуватися про зморшки і зайву вагу. Пора прикрашати своє життя доброю поведінкою. Пора вдягатися в красиву сукню твоїх добрих справ. Пора стати жінкою, подібною до святих людей. Настав час відокремити себе від світського і гріховного. Чини так, як чинила Анна, – і твоєю спадщиною буде похвала від Господа. Чини так, як чинила Ніна. Ти не знаєш, хто вона? Тоді я маю тобі розповісти.
Ніна виховувалася в інтернаті. Незважаючи на важке дитинство, прагнення бути людиною з великої букви виявилося сильнішим за несприятливі обставини. Вона вивчилася, влаштувалася на роботу, де її пам’ятають як працівника відповідального і цілеспрямованого, вийшла заміж. Чоловіка, який любив випити, тримала в суворості, а якщо що не так, могла і силу застосувати – характер бойовий, одним словом. Народилися дочки і вийшли заміж. У житті багато чого відбувається, але головною подією в її житті стало навернення до Бога. Ніна стала християнкою, і вам, друзі, важко до кінця зрозуміти, наскільки сильно їй довелося змінити себе і устрій свого життя. Я пам’ятаю, як на одному із служінь вона задушевно і надихаючи призвала нас усіх:
– Давайте молитися за диявола, нехай він покається!
У когось від подиву очі стали квадратними; я теж, зізнатися, був здивований такою заявою. Але звідки Ніні – після недавнього покаяння – знати тонкощі ангелології і демонології.
А що вартувало їй перестати командувати своїм чоловіком? А як було Ніні терпіти його кепкування над її вірою? А скільки сил потрібно, щоб утримати свою руку від фізичного виховання свого нетверезого благовірного, адже до покаяння усе було саме так, і усе було вкрай просто.
Але Ніна зробила свій вибір. Вона відокремила себе від світу, вона порвала з гріхом, вона відреклася від нечестя. Її вибір – Бог. Її рішення – стати жінкою, схожою на святу людину. Бажання серця – поводитися благопристойно, виявляючи людям чистий образ богобоязливої християнки. Її життя рясніє чеснотами. Спостерігаючи за її життям, мені хочеться поставити її в приклад іншим і дати назву такому світогляду. Я б назвав це «Ні дня без добрих справ». Її служіння – відвідувати хворих, утішати, підбадьорювати, допомагати і підтримувати. Ніна завжди там, де самотні і забуті люди, вона там, де стогони і біль. У руках тарілка з домашнім супом або пакет з фруктами. В очах розуміння. У великому серці – величезне бажання служити. Тобі це подобається? Тоді стань такою, як Ніна!
