Всі звикли до хрестів і тому сприймають їх як цілком звичне явище. Проте зовсім інакше було ставлення до хреста в часи земного життя Спасителя. У ті давні часи хрест був символом ненависного іноземного панування ізраїльського народу, як наприклад, такими символами були серп і молот для багатьох народів Східної Європи поневолених кривавим радянським режимом ще кілька десятиліть тому. Тому не слід дивуватися суміші зніяковіння та відрази ізраїльтян, які були цілком зрозумілою рефлекторною реакцією на Христову пропозицію: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). Не треба дивуватися, чому за Христом свого часу пішла незначна купка людей, хоча Він збирав навколо Себе цілі натовпи: «Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін. 6:66-69).
Отже, життєдайні слова, «слова життя вічного» – от сила, яка утримала біля Христа свого часу невелику кількість учнів. І то, як передрік Спаситель, далеко не всіх: «Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох» (Ін. 6:70,71). Але, якщо Іуда Симонів Іскаріот прямо зрадив Спасителя, то фактично решта учнів, окрім, звісно, жінок і улюбленого учня Іонна, «з остраху перед юдеями» (Ін. 19:38) панічно повтікали. І не поспішайте цих людей звинувачувати в боягузтві чи недостатній любові до Спасителя: бо вкрай моторошним було видовище Христової страти. Страти, яка начебто, принаймні на перший погляд, нічим не відрізнялася від решти подібних страт, які проводила окупаційна римські адміністрація для залякування поневолених ізраїльтян. Поневолених, але зовсім не заляканих, тому хрести стали для тогочасної Іудеї цілком звичним явищем. Таким же звичним явищем хрести стали і для нас. Але тепер зовсім з іншої причини.
Якщо в новозавітні часи хрести символізували поневолення та іноземне панування, то нині хрести стали символом перемоги життя над смертю. І сталося таке дивовижне перетворення, така метаморфоза завдяки смерті Безневинного на хресті. От чим відрізнялася Христова страта від решти подібних до неї страт. Як відрізнялась і постать Приреченого до страти: «І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам» (Лк. 23:33-37). Глузували з Нього, а Він молився, насміхалися з Нього – а Він помирав за них. Власне для того Він зійшов на хрест і помер на ньому, щоб вони і зокрема кожен з нас могли жити: «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» (1Пет. 2:24). От чим стало знаряддя страти після того, як на ньому помер Безневинний. Пам’ятайте про це, коли в черговий раз зустрінете образ хреста. Образ, до якого всі давно вже звикли.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Символ перемоги
Ваш коментар: