Одного разу, під час візиту в табір для біженців у Сомалі, розташований майже на самому екваторі, мені пощастило побачити Чумацький Шлях в усій його пишності. Наша галактика простягнулася через чорний небозвід, подібно вимощеним алмазним пилом автотрасі. З тієї ночі, коли я лежав спиною на теплому піску далеко від вуличних ліхтарів, небо ніколи більше не здавалося мені таким порожнім, а Земля – такою великою.
Я провів цілий день, розмовляючи із співробітниками табору про мегалихо, що нещодавно сталося в Сомалі. Курдистан, Руанда, Судан, Ефіопія… Назви країн змінюються, але картина страждань залишається страхітливо незмінною: матері з висохлими грудьми без молока, немовлята, що плачуть і вмирають, батьки, що прочісують голу рівнину в пошуках дров для багаття.
Після трьох днів оповідань про людські страждання я вже не міг підвести свій погляд вище цього табору для біженців, розташованого в тужливому кутку тужливої країни Африканського Рогу. І так тривало до тих пір, поки я не побачив Чумацький Шлях. Він раптом нагадав мені, що теперішній момент не містить у собі усього життя. Історія продовжить свій біг. Племена, уряди і цілі цивілізації можуть підніматися і падати, залишаючи за собою шлейф лих, але я не повинен обмежувати своє поле зору сценами страждань, що оточують мене. Мені необхідно піднімати свій погляд до зірок.
«Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона? Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?» Ці питання Бог поставив людині на ім’я Йов, яка, зациклившись на своїх жахливих стражданнях, обмежила поле зору межами своєї шкіри, що зудить. Примітно, що Боже нагадування допомогло Йову. Шкіра Йова все ще зуділа, але він мигцем поглянув і на інші питання, яким Бог повинен приділяти увагу у всесвіті із сотень мільярдів галактик.
Як на мене, тон Божого звернення, записаного в Книзі Йова, дещо різкий. Але його основна думка, мабуть, і полягає в тому, що Господь всесвіту має право різко відповісти на випади крихітної людської істоти, якими б обґрунтованими не були її скарги. Ми, нащадки Йова, не повинні відривати погляд від Загальної Картини, проблиск якої найлегше розглянути в безмісячну, зоряну ніч.
З книги «Знаходячи Бога в несподіваних місцях»
