«Невже Бог несправедливий? Невже Бог мовчить? Невже Бог віддалився?» Книги Вихід і Числа показали мені, що швидкі відповіді на ці три запитання не можуть вирішити глибинних проблем розчарування в Богові, що викликали їх. Ізраїльтяни, хоча і бачили яскраве, незатінене світло Божої присутності, демонстрували непостійність більше ніж будь-який інший народ. Вони десять разів повставали проти Бога на сумовитих, непроторованих рівнинах пустелі Сінайської. Навіть біля самих меж Землі Обітованої, бачачи достаток, що розкинувся перед ними, вони як і раніше нили про «старі добрі часи» єгипетського рабства.
Ці сумні результати дозволяють нам зрозуміти, чому сьогодні Бог не втручається активніше. Деякі християни жадають життя, сповненого чудесами і захоплюючими знаменнями Божої присутності. Я чую тужливі нотки в проповідях про розподіл Червоного моря, десять кар і щоденну манну в пустелі, немов проповідники терплять від того, що Бог не вивільняє подібну силу сьогодні. Проте, дивлячись на мандри ізраїльтян пустелею, ми повинні зупинитися і замислитися. Чи зросла їх віра від великої кількості чудес? Якщо і так, то явно – не та віра, в якій зацікавлений Бог. Ізраїльтяни наочно показали, що знамення можуть викликати в нас тільки прихильність до знамень, але не до Бога.
Звичайно, вони були примітивними людьми, які ледве позбулися рабства, проте в біблійних історіях я чую нотки, звучні і сьогодні, і це не може не насторожувати. Як зауважив Фредерік Бюхнер, ізраїльтяни поводилися, «як кожен з нас, лише трохи більш явно».
Дослідивши їх вчинки, я був одночасно здивований і збентежений – здивований тим, наскільки мало відрізняється життя людей, якщо з нього прибрати три головні причини розчарування в Богу: несправедливість, мовчання і прихованість; і збентежений питаннями про Божі справи на землі. Невже Бог змінився, пішовши в тінь, віддалившись?
З книги «Розчарування в Богові»
