(Продовження від 25 серпня)
На одному із засідань «Комісії істини та примирення» поліцейський на ім’я Ван де Брок розповів про інцидент, під час якого він разом з іншими офіцерами застрелив 18-літнього хлопця і спалив його тіло. Через вісім років, він повернувся в цей же будинок і схопив батька убитого хлопця, а його дружину змусили дивитися, як поліцейські поклали її зв’язаного чоловіка на купу дров, облили бензином і підпалили.
Коли літній жінці, яка позбулася спочатку сина, а потім – чоловіка, надали слово, зал суду затихнув в очікуванні. «Чого б ви хотіли відносно містера Ван де Брока?» – запитав суддя, і ця жінка відповіла, що хоче, щоб Ван де Брок відправився на те місце, де він спалив тіло її чоловіка, і зібрав там прах, щоб вона могла гідно поховати його. Низько опустивши голову, поліцейський кивнув на знак згоди.
Тоді жінка попросила ще про одне: «Містер Ван де Брок забрав у мене сім’ю, і тому в мене залишилося багато невитраченої любові. Я б хотіла, щоб він двічі на місяць приходив у гетто і проводив зі мною день у ролі мого сина. І ще я хочу, щоб містер Ван де Брок знав, що він прощений Богом, і що я теж прощаю його. І на знак того, що моє прощення реальне, я хочу обійняти його».
Коли літня жінка попрямувала до трибуни свідка, у залі суду хтось раптом заспівав «О, благодать», але Ван де Брок не почув цього гімну. Він від надміру почуттів втратив свідомість.
Того дня в ПАР правосуддя не восторжествувало, як не сталося цього і по всій країні впродовж місяців тяжких розглядів «Комісії істини та примирення». Сталося щось, що перевершує справедливість. «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром», – сказав Павло. Нельсон Мандела і Дезмонд Туту розуміли, що скоєне зло може перемогти єдина відповідь. Помста увічнює зло, правосуддя карає його, але перемагає – тільки добро, коли постраждала сторона переносить його, відмовляючись поширювати його далі. Такий принцип потойбічної благодаті, продемонстрованої Ісусом у Його житті і смерті.
З книги «Відгомони іншого світу»
