- Слава Божа у видимому створеному світі
Бог призначив нам мати твердо засновану переконаність у Його силі, премудрості, у Його милосерді Творця, що підтримує розумний баланс для усього всесвіту, який відбиває Його славу.
Псалом 18:1 каже: «Небеса повідають славу Божу». Зверніть увагу! Небеса: сонце, місяць, зірки, галактики – самі по собі не є слава Божа, інакше це було б многобожжям. Небеса не є Бог. Слава небес не є Слава Божа. Вони лише проповідують, говорять-указують на Божу славу.
Це направляє нас побачити власними очима ЧЕРЕЗ красу творіння славу Божу.
Багато учених, не-християни, бачили славу у всесвіті. Чарльз Мюснер казав, що А.Ейнштейн бачив значно більше величі всесвіту, ніж деякі проповідники могли б собі уявити, бо просто не про те проповідували. Отже ще раз зверніть свою увагу на те, як Пс. 18:1 дає нам зрозуміти, як сяйво слави Божої зміцнює нашу тверду упевненість, що увесь всесвіт належить Йому.
Далі, апостол Павло говорить ще важливішу річ: «Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання. А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце» (Рим. 1:19-21).
Суть мого питання в тому, що зовсім мало тих, які все ще не можуть помічати невидиму силу Бога і Його чудову суть, що проявляється через усе творіння. Усе розраховано так, щоб ми МОГЛИ бачити славу Бога, знати, що це Він усе створив, і що Він могутній, премудрий і щедрий. Проте усі ці перераховані риси неможливо побачити фізичним зором. Наші фізичні очі бачать лише красу цього світу. Вони є лише лінзами крізь які наш духовний зір (те, що апостол Павло називає «очі серця» в Еф. 1:18) бачить ту саму Божу Славу.
Тепер мій аргумент – те ж саме відбувається з нами, коли ми читаємо Писання.
Писання розкриває себе як Боже Слово таким самим чином, як природа розкриває себе як Боже творіння.
Слава Божа сяє із самого сенсу слів Писання і виявляє їх божественне походження так само, як Його слава являється нам і сяє зі всього створеного видимого світу, показуючи його божественне походження.
- Божа Слава, втілена в Христі
Наступна аналогія в тому, як Божа Слава виявляє свою божественну суть. Це слава Ісуса Христа – Бога, Який став людиною.
Розрахунок Бога був у тому, що в ті часи люди повинні були розгледіти славу Бога в Ісусі, дізнатися в Ньому Бога-Сина, бо Він дійсно став людиною і виглядав як звичайні люди: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14).
«Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить. Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?» (Ін. 14:8-9).
Як багато людей, дивлячись на Бога, Який утілився, не можуть розгледіти Самого Бога, так і багато хто з тих, хто чує слово Боже, не чує, що каже Сам Бог. Як Ісус свого часу відкрився Сином Божим для тих, чиї очі були розплющені, також і слово Боже сьогодні досягає лише тих, чиї вуха відкриті, щоб чути його. Світ не розгледів славу Божу в Христі Ісусі. Сьогодні багато хто у світі також не бажає помічати Божої Слави. Однаковий недолік для цих і для тих.
- Божа Слава у благовісті
Остання і найважливіша аналогія – яким чином Божа слава встановлює достовірність Слова, а саме: як слава Божа доводить благовістя.
От що пише апостол Павло: «Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого» (2Кор. 4:4).
Усе євангеліє, уся історія про те, як Бог прийшов врятувати грішників, проливає своє надприродне світло на очі серця нашого – «світло благовістя про славу Христа». Слава Христова, що самостверджується, пронизує усе Євангеліє. А далі, у шостому вірші, Бог розбиває вщент їх сліпоту: «Тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа».
Отже, у четвертому вірші говориться про світло: «світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого», а в шостому вірші говориться про світло, яке осяяло «наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа». Таким чином апостол Павло говорить нам, що доказом достовірності Благої звістки християнства та її істинністю, згідно з усім Писанням є сяйво Його слави. Слава Божа в особі Ісуса Христа. Слава Христова є образ Божий.
Я називаю це особливою славою. Її сяйво пронизує усе Писання і особливо яскраво розгорається в Євангелії, де Божий Син розіп’ятий на хресті в спокутування грішників. Що робить славу Божу особливою в Євангелії так це те, як велич Божа являється через Його лагідність. Бог виявляє Себе одночасно у величі Лева і в лагідності Агнця.
Ісая сповіщає нам про Його абсолютно унікальну славу у всесвіті: «Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на Нього» (64:4).
Бог виявляє Свою велич, зглянувшись до нас у допомозі і спасінні. Його велич ще більше зростає, коли Він стає найвищою цінністю нашого серця, бо Він спокутував його дорогою ціною (Його власне серце було пробите списом). Таким чином Він служить нам, вгамовує наші бажання до Нього, всякий раз ще більше звеличуючись у Своїй славі (переходячи від слави в Славу).
Це особливе сяйво проходить через усю Біблію і розгорається найяскравішими фарбами в описі особи Ісуса Христа, усього того що Він зробив, і помер, і воскрес, рятуючи тих, хто був Його ворогом.
Біблія випромінює особливу славу
Що мені хочеться сказати на закінчення.
Бог підтверджує, що світ належить Йому, оскільки самим своїм існуванням вказує на славу Божу. Так само і Євангеліє є Благою звісткою від Самого Бога і показує Його славу; так само і уся Біблія затверджує свою достовірність через випромінювання слави Того, Хто є натхненником написання її. Ми тому знаємо, що усе Писання є Слово Боже, бо знаходимо його істинний сенс у славі Божій, яка самостверджується.
Проблема, як завжди, полягає в тому, що за своєю природою ми не бачимо славу Божу. Ми стримуємо її. Ми «полюбили темряву», як каже Ісус (Ін. 3:19), а Павло додає: «Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно» (1Кор. 2:14). У нас є очі, але ми не бачимо, вуха, але ми не чуємо.
Наша єдина надія це побачити славу Божу через Біблію, отримати капітально обґрунтовану упевненість у тому, що це слово Боже, і що тільки Бог може зробити диво і прибрати пелену духовної сліпоти гріха, з якою ми народжуємося в цей світ. Апостол Павло з усією упевненістю підтверджує, що Бог це робить.
Коли Бог приходить до нас, Він лише вимовляє Слово про нове творіння, точно також, як Він це зробив у старому творінні, сказавши: «Нехай буде світло». Тоді усередині нас отримують життя нові духовні очі – «очі серця».
«Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа» (2Кор. 4:6)
- Ви знаєте, що Христос реальний.
- Ви знаєте, що Блага звістка реальна.
- Ви також знаєте, що усе Писання істинне, тому що Господь сказав: «Нехай буде світло».
- І ви бачите цю особливу славу, і ви знаєте, що це не справа рук людських.
- І це від Господа.
Автор: Джон Пайпер
