Група хворих, яких я відвідав в одній лікарні, згадала про процес, названий ними «вмиранням раніше смерті». Він проявляється, коли рідні та друзі з найблагіших мотивів намагаються звільнити людину, що страждає, в її останні місяці життя від будь-яких турбот. «О, тобі не треба цього робити! Я знаю, що ти завжди виносив сміття, але не в такому ж стані, як у тебе! Давай я зроблю це». Чи от так: «Не обтяжуй себе фінансовими питаннями. Це тільки викличе в тебе непотрібні хвилювання. Віднині я візьму це на себе».
Поступово і невблаганно людина втрачає усе, що дає їй відчуття значущості або свого місця в житті. Мама умовляє свою хвору незаміжню дочку продати свій будинок і повернутися назад, до батьків. Та так і робить і в результаті виявляє, що втратила своє особисте життя та індивідуальність. Почуття власної гідності та значущості, що вже і так похитнулося через хворобу, вислизає ще далі.
Безумовно, дуже хвора людина вимушена покладатися на допомогу інших, щоб впоратися з практичними аспектами життя. Проте ми занадто легко можемо піддатися стереотипу і позбавити людину усього, що формує її почуття власної гідності.
Люди, що страждають, починають ставити під сумнів своє місце в цьому житті. Частенько вони не можуть продовжувати працювати, а кожна дія дається їм насилу через втому, викликану хворобою чи лікуванням. Проте, подібно до кожного з нас, їм треба зачепитися за щось, що нагадує ним про їх значущість і про те, що життя не триватимете звичним чином, якщо вони просто зникнуть, а фінансові питання не будуть нормально улагоджені без їх експертного контролю. Мудрі родичі та друзі відчувають цю тонку грань між допомогою і надмірною допомогою.
Ми живемо в культурі, де для хворих немає природного «місця». Ми прибираємо їх з очей геть за стіни лікарень і будинків інвалідів. Ми примушуємо їх дозвільно лежати на ліжку, не даючи їм у руки нічого, окрім пульта дистанційного керування телевізором. Ми навіть нагородили їх красномовним ярликом: «інваліди», тобто «неспроможні», «ті, що не мають цінності».
Ми, друзі і близькі хворих, повинні шукати способи допомогти їм зберегти почуття своєї значущості. Для одних відповідь полягає в найбуденніших завданнях, для когось же може знадобитися складніший шлях надання допомоги іншим хворим, що проходять через ті ж етапи.
З буклету «Допомога в стражданнях»
