Видатні речі

«Для того, щоб зробити щось видатне, не обов’язково самому бути видатною людиною», – говорив абат П’єр, засновник міжнародної благодійної організації «Еммаус», що опікується безхатченками. Дехто, почувши такі слова, може лише сумно зітхнути і розвести вбік руками, визнаючи власне безсилля, а хтось почне шукати виправдання, заявляючи, на кшталт: «Не все так просто, як здається, і легко казати такі речі людям, які досягли чогось суттєвого в житті…», ну а ще дехто робить щось видатне тут і зараз. І таких людей насправді чимало.

Спитаєтесь, що саме такого вони видатного роблять і чому особисто не помічаєте результатів цієї праці? На це гарну, якщо не найкращу відповідь дає Книга книг, Біблія: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його» (Мф. 13:31,32). Якщо людина свідомо вимірює своє існування вічністю, то вона дещо по-іншому сприймає оточуючий її світ (пам’ятаючи про його небесний вимір) і справи, які творяться (чи кояться) у ньому. І не тільки сприймає, але живе по-іншому, віддаючи перевагу небесним речам перед земними, «бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:18).

Така людина буде плекати своє малесеньке «гірчичне зерно», все те добре, що в неї є, точніше те, що отримала від Бога для подальшого вдосконалення та зростання, щоб з часом, цілком можливо, лише у вічності, отримати кінцевий результат. А вічність розставить усе по своїх місцях, і тоді кожному буде «похвала не від людей, але від Бога» (Рим. 2:29). Звісно, якщо людина свідомо вимірювала своє існування вічністю, а не тільки земним життям, як, на превеликий жаль, робить чимало людей, і для яких речі сказані в Біблії не мають суттєвої ціни. Що ж, це їх право і їх вибір з усіма відповідними наслідками. А нам, вірним, тобто тим, для кого Слово Боже є найбільшою коштовністю, треба далі своє робити: творити малі, можливо цілком буденні речі, присвячуючи їх Господу (див. Кол. 3:23), щоб з часом з цих буденних справ вийшли видатні речі!

А інакше і бути не може, адже там де Господь, де люди щиро,  «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією думкою своєю» (див. Мф. 22:37) присвячують себе Господові, можуть вийти тільки видатні речі. Навіть, якщо оточуючі люди не помічатимуть їх.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВидатні речі


Ваш коментар: