18 червня – Божа музика

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Народившись у тіні замку Вартбург, в якому Мартін Лютер переклав Біблію німецькою мовою, Йоганн Себастьян Бах став єдиним композитором, що безумовно ототожнюється з Церквою. Він творив так, немов кожну його ноту і фразу повинні були ретельно перевіряти не багатий покровитель, а Сам Бог. Усі свої рукописи Бах починав з абревіатури «JJ» («Ісус, допоможи») і закінчував абревіатурою «SDG» («Soli Deo Gloria» – «Богові єдиному слава»).

З усіх творів Баха, найбільшим хоралом, колись написаним у Німеччині, традиційно вважають «Страсті за Матвієм». За життя Баха він був виконаний тільки один раз і, не викликавши особливого інтересу в слухачів, рівно на сто років зник. Потім у 1829 році копія цього хоралу потрапила в руки Фелікса Мендельсона від його учителя, який, як вважають, купив оригінал рукопису в крамаря, що використовував не потрібні для нього сторінки рукописів для того, щоб завертати сир. Поставивши відроджені «Страсті за Матвієм» на сцені, Мендельсон викликав сплеск інтересу до творчості Баха, який відтоді ніколи вже не слабшав.

Я чув цей великий твір у виконанні симфонічного оркестру Чикаго і хору під час літнього концерту в парку Равінія, що біля Чикаго. На цьому концерті, що тривав чотири години, були присутніми три тисячі людей. Дивлячись на аудиторію, я був приголомшений іронічністю цього видовища: важливі персони з вищого світу, збалансовані чималим контингентом неохайної публіки в джинсах, упереміш з єврейським населенням передмістя Чикаго Норт-шор. Усі вони із захватом слухали незавуальовану розповідь про розп’яття Ісуса, засновану на Євангелії від Матвія.

Щось більш далеке від того запорошеного, кривавого дня на Голгофі, ніж ця сцена, було важко собі і уявити. Та все ж, великий майстер виткав свої чари. Найняті виконавці передали агонію і жах того похмурого дня, як і усю його величезну значущість для усього людства, набагато краще, ніж це зробив би якийсь євангеліст з Півдня, важко дихаючи і доганяючи страх описами ран від цвяхів і тернових шипів.

Хто знає, який вплив здійснила ця вистава? Мені не відомо жодного церковного пробудження, яке сталося б від класичної музики, проте те старання, з яким найбільший музичний геній постарався виразити суть події, що розділила історію на «до і після», у мені, вірному, було винагороджене сповна. Якщо велике мистецтво – це «краплі благодаті», здатні пробудити в нас спрагу за Істинним, то в руках справжнього майстра ці краплі можуть перетворитися на потік Божої присутності. SDG.

З книги «Відчинені вікна»

Попередній запис

17 червня – Усе добре

Бог наділив цей світ благими дарами, і те, як ми їх використовуємо, визначає, чи залишаться вони благими і чи приноситимуть ... Читати далі

Наступний запис

19 червня – Концентрація уваги

У той рік, коли ексцентричний німецький диригент румунського походження Серджіу Челібідаке відвідав зі своїм Мюнхенським філармонічним оркестром Чикаго, я отримав ... Читати далі