Допомогти собі

«Наша життя є те, що ми думаємо про нього», – свого часу казав давньоримський філософ, а за сумісництвом римський імператор Марко Аврелій. Так що коли в черговий раз ви зажуритесь над перипетіями власного життя, задумайтесь над тим, що, можливо, дивитесь на життя занадто песимістично? Чи надто багато хочете від життя, оточуючих людей чи особисто від себе? А можливо, краще переключити свою увагу з власних проблем на проблеми інших? Адже можна не сумніватися, що у світі перебуває чимало людей, для яких ваші проблеми є сущими дурницями в порівнянні з їхніми.

Прекрасний приклад з цього приводу подає нам Христова притча про милосердного самарянина. Давайте уважно разом перечитаємо її: «Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі» (Лк. 10:30-35).

Не треба забувати, що ця притча стала відповіддю Спасителя на питання законника: «А хто ж мій ближній?» (Лк. 10:29). Судячи з притчі – ближнім є той, хто опинився поруч з нами і потребує нашої допомоги. А якщо ми можемо допомогти іншій людині, значить наші справи вже не такі кепські! Адже є люди, яким у цей момент куди гірше за нас, якщо вони потребують нашої допомоги. Тому краще в черговий раз не нарікати на нещасливу долю, а краще роззирнутися в усі боки, щоб зуміти роздивитися в оточенні свого ближнього. Роздивитися і допомогти йому, тим самим допомігши собі.

Так, допомагаючи іншим, ми в першу чергу допомагаємо собі: ми відволікаємося від своїх труднощів і проблем, також ми втілюємо у своєму житті біблійний принцип: «Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його» (Еккл. 11:1), адже не відомо, як далі складеться твоє життя, і можливо, людина, якій ти допоміг, допоможе тобі (або Господь допоможе тобі через інших людей у той самий спосіб), і, що найголовніше, допомагаючи ближнім, особливо коли самі перебуваємо в скрутному становищі, ми звертаємо на себе просто величезний потік благодаті Божої! А ці відчуття не можна ні з чим порівняти в земному житті, бо в той момент вони відкривають хоча б на коротку мить райське блаженство. Хто відчув подібне принаймні раз у житті, не зможе ніколи цього забути. Навіть того більше, почне шукати інших нужденних, щоб допомігши їм знову, хоча б трішечки, доторкнутися до небес.

Так що не треба дивуватися, а тим більше глузувати з людей, які постійно намагаються комусь хоч у чомусь допомогти. Ці люди не божевільні, не диваки, і, тим більше, не лицеміри, просто вони переконалися в істинності біблійного принципу: «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян.20:35). І не лише переконалися, але хочуть перебувати в стані блаженства як можна довше. І так, ці люди мало переймаються власними проблемами, адже їх життя стає настільки насиченим, що ці проблеми відходять на другий план, поступаючись місцем блаженному стану.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docДопомогти собі


Ваш коментар:

Попередній запис

Земне життя – тяжкість і покарання? (завершення)

Так ховатися від життя чи жити? Земля не рай. Але саме тут вигнана з раю людина може набути головне благо ... Читати далі

Наступний запис

Бідність – розплата за гріхи?

Бідні люди із зрозумілих причин завжди ставилися до багатих без особливих симпатій. У цьому легко переконатися, подивившись у будь-якому фольклорному ... Читати далі