11 квітня – Надія від єврейського екстреміста

Нам потрібні обнадійливі історії. Ми з такою легкістю засуджуємо церкву, що організувала хрестові походи, і іслам, що обмежує права жінок, але чи набагато більшого прогресу ми досягли сьогодні самі в тому, щоб творити добро і приймати справедливі рішення?

З усіх прочитаних мною за останній час книг про «зіткнення цивілізацій» одна вселяє надію. Це – «Біля входу в Едемський сад: Єврей у пошуках Бога разом з християнами і мусульманами у Святій Землі», яку написав Йосі Кляйн Халеві.

На перший погляд, Халеві – не найбільш відповідний кандидат на те, щоб запалити вогник надії. Він виріс у Бруклині серед ортодоксальних євреїв, що пережили холокост (його батько пройшов через в’язницю в Угорщині), і ввібрав з дитинства страх перед християнами.

Осмілівши після переїзду в Ізраїль, Халеві почав роздумувати про дві основні ізраїльські меншини: християн і мусульман. Спонукаючись одночасно журналістським інтересом і жаданням духовного пошуку, він почав вивчати життя своїх сусідів.

Халеві пропонує модель людини певної віри, яка вчиться шанувати тих, хто бачить світ абсолютно по-іншому, без ухилення в розпливчате всетерпіння за принципом «прийнятне все». От його роздуми про Ісуса:

Євреям треба примиритися з Ісусом. Ми досі злимося на Нього і боїмося Його. Мій батько завжди звинувачував Ісуса в усіх наших бідах, але до тих пір, поки ми знову не приймемо Його, як брата, ми і далі ставитимемося до християнства як до чогось неістинного. Ісус став божественним інструментом здійснення мети євреїв: поширення Божого Слова по всьому світу. Завдяки Йому, я говорю спільною духовною мовою з половиною людства.

Далі Халеві відмічає, що йому хотілося б, щоб сьогодні в Ізраїлі з’явився хтось, схожий на Ісуса: єврей-пророк, який взявся б за релігійних бюрократів; палкий вірний, який, проте, проповідував про любов і прощення. Якщо людина, яка називає себе «єврейським екстремістом», змогла дійти таких висновків, то, можливо, для Близького Сходу ще не все втрачене.

Стаття «Розмова про книги про іслам і Близький Схід», Філіп Янсі і Джон Вілсон, у журналі «Books and Culture», липень/серпень 2002 року

Попередній запис

10 квітня – У пошуках досконалої церкви

Не так давно я побував на конференції, що проводилася в Індіані на відновленій території однієї утопічної общини столітньої давності. Проводячи ... Читати далі

Наступний запис

12 квітня – Здоровий початок

Під час поїздки в Індію я гостював у людини, яка дійсно любить цю країну – лікаря Пола Бренда, що прожив ... Читати далі