Старий Заповіт багато відкриває нам про те, «що означає» бути Богом, проте Новий Заповіт показує, що відбувалося, коли Бог дізнався, що означає бути людською істотою. Що б ми не переживали, Бог теж пережив це. Ми підсвідомо потребуємо Бога, Який не лише знає про біль, але і розділяє його з нами, – у Богові, Якого зачіпають наші страждання. Як надряпав на клаптику паперу в нацистській в’язниці молодий богослов Дитріх Бонхеффер, «допомогти може тільки Бог, Який страждає». Завдяки Ісусу, ми набули такого Бога. У Посланні до Євреїв сказано, що Бог тепер може співчувати нам у немочі нашій. Як це було досягнуто, показує саме слово «співчувати». У грецькій, як і в українській, воно складається з двох частин: «sym» і «pathos», – що означає «чувати з».
Чи не буде занадто сміливо стверджувати, що завдяки Ісусу, Бог розуміє наше почуття розчарування в Богові? Але як ще ми можемо пояснити сльози Ісуса або Його крик на хресті? Усі наші питання про уявну Божу несправедливість, про Його мовчання і уявну відсутність буквально чутні в цьому жахливому крику: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?…» Як сказано в Посланні до Євреїв, Своїми стражданнями Божий Син «навчився послуху». Людина може навчитися послуху, тільки пройшовши через спокусу непослуху, і сміливості – тільки здолавши спокусу врятуватися втечею.
Чому ж Ісус не став розмахувати мечем у Гефсиманському саду або не призвав Свої ангельські легіони? Чому Він відхилив сатанинську спокусу здивувати світ? З однієї простої причини: вчинивши так, Він не здійснив би найважливішу Свою місію – стати одним з нас і жити і померти, як один з нас. Тільки таким чином Бог міг діяти «у рамках правил», встановлених Ним при створенні світу.
Упродовж усієї Біблії (і особливо – у Пророках) ми бачимо конфлікт, що вирує в Божому серці. З одного боку, Він пристрасно любить створених Ним людей, а з другого – постійно відчуває непереборне спонукання знищити зло, що поневолило їх. Цей внутрішній конфлікт Бог вирішив на хресті, де Божий Син, перейнявши на Себе руйнівну силу, перетворив її на любов.
З книги «Розчарування в Богові»
