В одному буклеті про мормонство звеличувалися деякі риси представників цієї релігійної течії: працьовитість, упевненість у собі, неподатливість втручанню влади… Мормони вказують на доброчесне життя, високі досягнення і бездоганний послух закону як основні підтвердження своєї віри.
Незважаючи на очевидну привабливість усіх цих рис, мене під час читання буклету не покидало неприємне почуття. Звеличені в ньому чесноти наштовхнули мене на роздуми не про мормонів, а про євангельських християн. Хіба ми не хочемо бути відомими своїм послухом закону, працьовитістю, праведністю і стриманістю?
Герой роману Вокера Персі «Друге пришестя» сказав: «Я оточений християнами. У цілому, вони – приємні і милі люди, які особливо нічим не відрізняються від інших… Але якщо вони мають істину, то чому їх відкидають у тій самій міри, в якій вони демонструють цю істину і пропагують її? От загадка: якщо Блага звістка істинна, то чому нікому не подобається її слухати?»
Останнє питання звучить особливо злободенно. Може, християни, намагаючись показати, наскільки вони доброчесні, нехтують одним засадничим фактом: Євангеліє говорить про щось неймовірно хороше, що сталося з неймовірно поганими людьми?
Оскільки християни старанно намагаються шукати в звітах Конгресу біблійне обґрунтування для абортів, роботи міністерства освіти, дотацій тютюнового бізнесу і різних рішень Верховного Суду, я б запропонував одну важливу коригуючу противагу. Чом би в наших церквах не приділяти більше часу обговоренню сенсу притчі Ісуса про праведника і митника? Один з них дякував Богові за Його благословення: за те, що він – не здирщик, не неправедний, не перелюбник і не митник. В другої ж людини була сумнівна репутація, не набагато краще резюме і абсолютно неадекватне богослов’я. Перший молився красномовно, другий сказав лише шість простих слів: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» І проте, хто з них пішов додому більш виправданим?
Примітно, що праведні фарисеї мало вплинули на хід історії, хіба що – на короткий проміжок часу і віддалений закуток Римської імперії. Проте учні Ісуса – група запальних, безнадійно зіпсованих людей, що не заслуговувала довіри, – сп’янівши від сили Євангелія, що дає безвідплатне прощення найгіршим грішникам і зрадникам, змогли змінити світ.
З книги «Я просто цікавлюся»
