1) Ілля та Енох, як свідки Христа Спасителя наприкінці світу (Об. 11:3), доказуватимуть словами й чудами, що саме Христос, згідно з передбаченнями пророків, є правдивим Спасителем і правдивим Божим Сином. При цьому вони проголошуватимуть скорий, уже другий, прихід Христа. Закликаючи людей до покаяння, вони самі будуть давати їм приклад покаянного життя – ходитимуть одягнені в волосяницю (Об. 11:3).
«І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий. Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть» (Об. 11:4-7). Воду перемінять у кров передовсім там, де найбільше згинуло християн (одначе християнам і там не забракне води, подібно, як не забракло її юдеям в Єгипті, коли Мойсей перемінив воду в кров) (Діонісій із Люценбургу). Про цю кару для гонителів згадує Об’явлення, кажучи: «Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!» (Об. 16:5,6). За словами Діонісія із Люценбургу, в Єрусалимі та Юдеї пануватиме велика посуха, бо Божі пророки схочуть дати юдеям пізнати, який безсильний є антихрист, якого вони вважають за Бога (хоч він застосує всі свої чари, щоб спустити дощ на землю). Можливо, що за наказом пророків впадуть на безбожників інші кари й хвороби подібно, як впали вони колись на Єгиптян. Це спонукає багатьох прихильників антихриста до опам’ятання. Св. Іполіт каже, що тоді не падатиме з неба роса, земля не буде родити, ріки повисихають, поверхня моря знизиться, а пошесть буде так лютувати, що забракне гробарів, і трупи сотнями гнитимуть на поверхні землі. Тоді сильно ридатимуть і стогнатимуть люди, і ніхто не дасть нещасним розради. Люди шукатимуть помочі в антихриста, але коли побачать, що він зовсім безсильний, тоді зрозуміють, що він не є ніяким Богом. Отже, вони будуть жалкувати, що дозволили йому звести себе й навернуться до Христа. Золото й срібло кидатимуть у болото, й ніхто не буде збирати його звідтіля (De cons, saeculi).
2) Найбільше враження справляє на юдеїв та обставина, що Ілля віднайде кивот Завіту. Перед нападом Навуходоносора на Єрусалим 586 р. пророк Єремія в об’явленні дістав від Бога наказ перенести кивот Завіту на гору Небо разом із бальдахимом і кадильним жертовником і там сховати до печери, а вхід закрити (2Мак. 2:5). Коли опісля деякі люди хотіли знайти місце, де сховано кивот, пророк Єремія заявив: «Місце залишиться незнане, аж поки Господь не збере знову Свого народу й не стане ласкавий до нього» (2Мак. 2:7). «Тоді Господь об’явить це, і слава Господня засіяє та покажеться в хмарі» (там же, стих 8). Діонісій із Люценбургу каже, що по відкритті кивота прославить на ньому Ілля Пресв. Тайни. І тоді справді засіяє Господня слава на горі Небо.
З того, що кивот Завіту знаходитиметься не в руках антихриста, а в руках двох святих пророків, юдеї дізнаються, що правдивим Месією є Христос. Побачивши чуда Іллі, вони відступлять від антихриста, чинитимуть паломництва на гору Небо й оплакуватимуть жорстокість і закам’янілість своїх предків. Тоді також велике число юдеїв з усього світу вирушить на гору Небо. Віднайдення святощів більше промовить до їхніх сердець, аніж усі проповіді й чуда обох пророків (гл. 39). Тоді сповниться те, що передбачив пророк Осія (3:5): «Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, … і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа». Подібне передбачив юдеям Мойсей: «Вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу» (Втор. 4:30). Також св. Павло каже: «Жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться» (Рим. 11:25-26).
Антихрист, що досі сподівався необмежено правити на землі вічно, дуже ослабне в своїх надіях, коли почує, що два мужі безкарно виступають проти нього та що юдеї, чуючи їхні слова, навертаються до Христа. Він дуже розгнівається й проявлятиме надзвичайну жорстокість (св. Єфрем). Навіть своїх найближчих уважатиме за підозрілих і буде суворо поводитися з ними. Всіх людей: християн, юдеїв, магометан, буде ненавидіти, погорджувати ними й переслідувати їх. Найбільше стане лютувати проти юдеїв у всьому світі (св. Кирило єрусалимський). Кров навернених юдеїв проливатиме, наче воду, передусім в Єрусалимі (преп. Гольцгавзер).
Водночас антихрист буде виконувати щораз більше своїх «чуд»; а його посіпаки будуть старатися так довго мучити поодиноких християн, аж поки не змусять їх відректися від Христа. Нещасних християн прибиватимуть до хрестів, бичуватимуть, палитимуть на розпеченому залізі й довго мучитимуть іншими страшними муками (Діонісій із Люценбургу гл. 40). Число тих геройських мучеників досягне, як мовиться в Об’явленні, 144 тисячі, тобто буде надзвичайно велике. Макавейські мученики є подекуди прообразом тих мучеників, що перетерплять за Христа наприкінці світу.
