Як деколи мовиться у світі, якби не було покаяння Закхея, то його варто було б вигадати. Чого тільки вартують його слова: «Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо» (Лк. 19:8)! Ці слова дійсно можна вважати свідченням щирого покаяння, коли людина не тільки визнала, що чинила неправедно, але твердо вирішили виправити те зло, яке вона накоїла. Недаремно ж Спаситель засвідчив щирість Закхеєвих слів: «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів» (Лк. 19:9).
Але, ясна річ, за подібної ситуації завжди можна почути скептичні заяви: мовляв, говорити як Закхей – це одне, а хіба такі як він можуть виправити все зло, яке вони накоїли? Що на це можна відповісти? Якби бодай одна людина могла виправити власне зло в повній мірі, тоді не було б потреби Синові Людському втілюватися, поневірятися запорошеними палестинськими дорогами і сходити на голгофський хрест заради спокутування людських гріхів. Так що ні, Закхей, як і будь-яка інша людина, яка жила, живе і житиме на землі, не міг виправити хоча б якусь частину, бодай малу дрібку того зла, яке він залишив по собі на землі.
Крім того, не варто забувати, що зло, яке ми коїмо, залишає по собі слід не тільки у видимому світі, але й у духовному, невидимому світі воно теж спричиняє певні наслідки. І не факт, що шкода від нашого зла в духовному світі менша, ніж у світі видимому. Адже для багатьох не секрет, що деякі гріховні вади є спадковими, і можуть терзати певний рід протягом багатьох поколінь, або доки не знищать його або ж завдяки щирому покаянню одного з представників цього роду і благодаті Божій припинять свій нищівний вплив. І недаремно була пригадана благодать Божа, бо саме щире покаяння прикликає її на людину, а часом і на її рід, і саме завдяки Божій благодаті припиняється згубний вплив певної гріховної вади. Людині подібне явно не під силу.
У випадку Закхея такою гріховною вадою була жадібність. А також марнославство, бо гроші, яких так жадають жадібні люди, роблять їх впливовими і важливими в очах суспільства. Але, як і будь-яка гріховна вада, жадність і марнославство не принесли Закхеєві щастя і спокою. Вони виявилися їх поганими замінниками, що, як можна побачити з подальшої поведінки Закхея, непокоїло його. Саме цей неспокій, породжений докорами сумління, заставив Закхея відкинувши марнославство, тобто бажання пристойно виглядати в очах оточення, вилізти на смоківницю. Певно, сумління підказало старшому над митниками, що в Учителя з Назарету є засіб, який допоможе Закхеєві набути щастя і спокою в житті.
Як з’ясується згодом, передчуття Закхея не обмануло – цим чудодійним засобом виявилася благодать Божа. Проте для того, щоб прийняти її, Закхеєві довелося відкинути свої дві гріховні вади: марнославство, а за ним і жадність, коли він свідомо вирішив роздати своє майно убогим і тим, кого скривдив. Божа благодать діє саме таким чином: підміняє собою різні гріховні вади. За умови, коли людина свідомо відкидає їх. На думку Закхея, це було того варте.
Але не на думку інших людей, які в Закхеєві і в тих людях, які свого часу вирішили полишити гріх, щоб набути миру з Богом, шукають якусь каверзу, якійсь обман. Таким людям невтямки, що жодні багатства світу, навіть світова слава не замінять щирих стосунків з Богом, миру та спокою в душі. Вже не кажучи про життя вічне.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Щастя і спокій Закхея
Ваш коментар: