Ноомі – свекруха

Рут і Ноомі, Іветта Позднікова

Кожен священик, кожен пастор чує слова наступного змісту: «Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я». По-справжньому красиве речення, правдиве свідчення любові та довіри. Однак, йдеться про відносини, при яких це речення було сказано не чоловікові та жінці, а невістці та свекрусі.

У книзі Рути Біблія розповідає історію про неї: Ноомі та її чоловік Елімелех родом з Віфлеєму, живуть на чужині зі своїми синами Махлоном та Кілйоном. Після смерті Елімелеха сини одружуються з двома жінками-моавитянками. Одна була на ім’я Орпа а друга – Рута. Коли сини Ноомі вмирають раніше за неї, вона хоче повернутися на батьківщину і каже своїм двом невісткам: «Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною. Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали. І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого! А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною?» (Рут. 1:8-11).

Орпа повертається, а Рута йде зі свекрухою. Вони переживуть багато чого. Врешті-решт Рута вийде заміж за Боаза, ізраїльтянина. Вона народить сина, предка царя Давида. Такі відносини між жінками є зразком сильної нової родини.

Ця історія дуже зворушлива і до сьогодні, яка свідчить про спільні відносини двох жінок, які, насправді, не є рідними. Свекрухи мають погану репутацію навіть у наш час. Вони найбільше люблять сина, бажають найкращого тільки для нього, і жодна жінка недостатньо хороша для нього. Невістка заважає.

Матері дочок теж у складній ситуації. Над ними жартують, що вони «драконом» стають, коли тримають зятя на повідку. І можуть бути конфлікти щодо онуків: вони дозволяють «Нутеллу», батьки цього не хочуть; батьки дозволяють їсти в ліжку, а свекруха вважає це неправильним; свекруха відчуває, що їй на все доводиться мовчати, бо батьки розцінюють її втручання як підбурювання… Рута, Боаз і Ноомі серед усіх можливих напружень, зуміли знайти спільний шлях. Шлях взаємної любові та розуміння один до одного.

Коли народилася моя четверта дочка, лікар ніжно і майже втішаючи сказав: «Знову дівчинка». Він підозрював, що я ще раз завагітніла, щоб народити сина. А один знайомий сказав: «Не хвилюйся, хлопці приходять самі по собі!» І це справді так. Я все ще не свекруха, але є юнаки, які з’являються біля моїх дочок, досить закриті в серці, бо я бачу і переживаю, як вони поводяться біля моїх дочок і що дочки люблять їх. Але що було б, якщо б я не любила тих «хлопців»? Звичайно, було б певне відчуження, почуття оборони. Кожна мати хоче найкращого для своєї дитини. Після того, як мати піклувалася про свою дитину на ранньому етапі її життя, вона дуже критично дивиться, з ким дитина хоче ділити решту свого життя.

Можливо тому свекруха так швидко стає «уїдливою». Вона любить власну дитину, хоче її захистити і хоче для неї лише найкращого. Якщо любов дитини належить іншій людині, яка не відповідає її власним очікуванням, вона стає дуже критичною. Ніхто не може нашкодити так, як той, кого ми знаємо і любимо. І, звичайно, часто буває так, що матері вважають, що новий партнер, нова партнерка не дуже підходять для моєї дитини. Звичайно, за цим іноді стоїть переконання, що так добре, як я ніхто не може доглянути за моєю дитиною! Або виникають ревнощі: Моя дитина любить іншу людину більше, ніж мене! Їх неможливо відпустити. Але час батьківської опіки закінчився і тепер я сама повинна знати, хто я. Моє життя вже більше не може бути повністю зосередженим на дітях. Вони живуть своїм життям, для цього їм потрібна свобода і як мати я повинна їх відпустити.

У той же час, є багато свекрух, які так багато роблять, щоб підтримувати своїх невісток та зятів. Досить часто вони розвивають справжню любов до них. Ноомі з Біблії – прекрасний приклад цього. Виглядає, що вона по-справжньому любить Орпу та Руту. Вона хоче найкращого для обох, особливо після важкої втрати своїх синів. Ноомі мусить бути сильною, втративши спочатку чоловіка, а потім синів. Онуки їй не народилися, тому вона повертається назад додому. Це зрозуміло. Тепер принаймні вона шукає безпеки у своїй країні, з людьми, яких вона знає, мовою яких вона володіє.

Те, що обидві невістки хочуть поїхати з нею в чужу країну, є знаком глибокої прихильності цих жінок одна до одної. Така любов може рости протягом поколінь. В усних історіях часто розповідається про бабусь і невісток під час втечі. Але навіть у повсякденному житті багато бабусь підтримують своїх дочок та невісток у вихованні дітей, що я теж пережила. І навіть сьогодні в нашій країні багато жінок, з іншого боку, підтримують своїх матерів і свекрух, коли їм потрібна допомога. Шкода, що жіноча дружба – рідкісна тема в літературі. Тому ще важливішою є книга Рути!

Ноомі – «найкраща свекруха в світі», так назвав би її Голівуд. На щастя, ми можемо дізнатися її історію. Вона втратила чоловіка та синів. З любов’ю вона відпускає своїх невісток, бажає їм найкращого і радить повторно одружитися. Це ознака великої внутрішньої свободи. Орпа виконує це бажання, Рута відчуває себе занадто глибоко пов’язаною з Ноомою. Коли Рута, після довгих поневірянь, виходить заміж за Боаза, ізраїльтянина, і, знаходячись на батьківщині Ноомі, народила сина Оведа. Багато жінок радіють за Ноомі. «І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів» (Рут. 4:15). Пошана таким стосункам між жінками! Ця історія і сьогодні читається із захопленням, що позитивно змінює образ свекрухи.

Попередній запис

Йохевед – мати в небезпеці

Мойсей, якого мати опускає у води Нилу, Тиранов Олексій Мати маленького Мойсея перебуває у великій небезпеці. ... Читати далі

Наступний запис

Рахіль – мати, яка рано померла

Яків та Рахіль, Антоніна Лісіцина Рахіль – це велика любов біблійного Якова. Для неї було гірко, ... Читати далі