Без жодної надії

Христос у Гефсиманському саду, Ежен Делакруа

Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти” (Мк. 14:32-36). Напевно, кожен з нас у житті потрапляв у схожу ситуацію, коли ми благали, просто волали про Божу допомогу. Тільки на відміну від Ісуса в нас була надія, у Нього ж надії насправді не було… і Він про це знав. Проте Христос міг ублагати Отця, щоб Він дав “більш як дванадцять легіонів ангелів” (Мф. 26:53), але не скористався цією можливістю. Відсутність надії та можливість призвати на допомогу більш як дванадцять легіонів ангелів. Незбагнена для нашого розуму річ. Втім, як і ціна, що за кожного з нас заплачена на Голгофському хресті…

Редакція сайту


Ваш коментар: