У Христовій притчі про велику вечерю, в інтерпретації апостола Луки (див. 14:16-24) відсутній персонаж, про якого згадує євангеліст Матфей. Мова йде про чоловіка, який не мав весільного одягу, тобто ця людина попри прийняте запрошення не підготувалася до нього відповідним чином.
Загалом Христові притчі про велику вечерю (в Євангелії від Луки) або ж про весільний бенкет (в Євангелії від Матфея) алегорично, образно зображують Господнє запрошення до Свого Царства. Першими запрошеними, які власне проігнорували це запрошення, були юдеї, які в більшості своїй відкинули Месію, Ісуса з Назарету. Відкинули через те, що Він не відповідав їхнім очікуванням про звитяжного царя-переможця, який нарешті повалить ненависне ярмо язичників-римлян. Натомість запрошенням скористались «вбогі, каліки, сліпі і криві» (див. Лк. 14:22), під якими можна розуміти відкинутих і знедолених людей (юдеїв і язичників), які фактично виживали в тому жорстокому світі (ніби за останні дві тисячі років світ сильно змінився!) і яким загалом не було діло, як би сьогодні сказали, до «геополітики», а точніше до тих речей, які від них зовсім не залежали (ніби сьогодні від більшості нас щось дійсно залежить). Але досі старовини, краще повернемося до сучасних реалій.
«До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11), – цей біблійний вірш досить часто застосовують при згадці про Христових юдеїв-сучасників, які не визнали в Ньому довгоочікуваного Месію. «Не те, що ми – ми Христа прийняли!», – якщо не в голос, то вже точно своїми переконаннями, своєю поведінкою, це засвідчують багато людей, які вважають себе приналежними до певної церковної деномінації! За такої риторики і поведінки мимоволі пригадуються Христові слова, які Він свого часу звернув на адресу юдеїв, які теж дуже сильно пишалися своїм «привілейованим» походженням: «Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові» (Ін. 8:39). Порівняння з Христом, погодьтесь, саме напрошується… проте такі гордівники, ревнителі стародавніх традицій чи чогось подібного, не задумуються над подібним, для них головне – приналежність до чогось вищого, ще краще, позаземного. Так що, дійсно, «немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9): місце пихатих юдеїв посіли не менш пихаті «християни», принаймні, вони такими себе вважають. Втім, пихаті юдеї теж нікуди не ділися…
А що стосовно «вбогих, калік, сліпих і кривих», адже, як з’ясується згодом, саме для них була приготована святкова учта? Ці люди явно не очікували, що їх колись, кудись запросять, проте на їхню честь, вони скористалися запрошенням. Хоча, якщо насправді, честі тут не надто багато, а чого багато – так це милосердя Божого, яке дало змогу цим людям отримати запрошення. Проте серед них знайшлися ті, хто не мав відповідного одягу, чим виділявся серед усіх запрошених. Певно, ви вже здогадалися, що це будуть люди, які так пишаються за земного життя своїм походженням, ревним зберіганням «стародавніх традицій чи чогось подібного». Яка ж доля спіткає їх? Місце їхнє, виявляється, буде не за святковим столом, а в «пітьмі непроглядній: там буде плач і скрегіт зубів» (див. Мф. 22:13). «Плач і скрегіт зубів», без сумніву, буде викликаний змарнованою можливістю перебування в Царстві Божому. Але це буде потім, зараз же багатьох людей мало цікавить, яким має бути їх «одяг», тобто їх постава, щоб вони без жодних перешкод могли перебувати за бенкеті в Божому Царстві.
А вас особисто цікавить, якого фасону має бути цей «весільний одяг»? Якщо так, то ось вам відповідь: це має бути одяг упокорення, тобто усвідомлення того, що ти особисто є «вбогою, сліпою і кривою калікою» перед Богом, і виключно милосердя Боже, лише воно і ніщо інше, дозволить тобі потрапити на цей небесний бенкет.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Одяг не належного фасону
Ваш коментар: