Месія, який не виконав сподівань

В день святкування Входу Господнього в Єрусалим, тим більше в наступний Страсний тиждень, багато хто починає критикувати сучасників Христових, Його одноплемінників-юдеїв у тому, що вони не визнали в Ньому Месію. І пояснення для цього є: бо Він не виконав їхніх сподівань, які вони покладали на Месію. Юдеї очікували царя, який покладе край римському пануванню, відродить країну, зробить її наймогутнішою у світі. А Месією насправді виявився “знехтуваний і умалений… муж скорбот, що пізнав болісті” (Іс. 53:3), – як і передрікав пророк Ісая за 8 століть до цього. Такого Месію сучасники Христові не захотіли приймати.

Усе це вірно, як і вірно те, що такого Месію, Помазаника, Царя більшість наших сучасників теж би не прийняла, бо занадто сильно відрізнявся Ісус у Своєму земному житті, фактично вигнанець, який “не має, де й голови прихилити” (Лк. 9:58), від образу царя, самодержця, що спливає в нашій уяві.

Так що не треба сильно звинувачувати євреїв, які населяли Палестину в І ст. н.е., у тому, що вони відкинули Христа – за останні 20 століть уявлення людей про земну силу і велич не надто змінилися.

Але варто відзначити, що більшість тодішніх юдеїв пов’язували своє майбутнє з майбутньою величчю своєї Батьківщини, відродженням Ізраїльського царства. Багато ж наших сучасників таких сподівань не мають, і просять у Бога, зазвичай, більш “приземлених” речей особисто для себе та своїх близьких, добробут Батьківщини для таких людей не входить у сферу їх інтересів. Так що в цьому плані нам є чому повчитися в одноплемінників Христових.

Редакція сайту


Ваш коментар: