Куди біжить моє серце? (Ів. 20:1-9)

Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

Одні ходять до церкви щонеділі, інші – лише на великі свята, а ще інші – взагалі не ходять. Усі вони, однак, одне одного варті, бо суть питання не в «ходінні», а в «бігові».

Іван біг до Ісуса так швидко, що випередив усіх. Це поведінка, гідна християнина.

Звичайно, ідеться не про справжні перегони й одягнення спортивного костюму, а про порив і жар серця. Про те, куди серце рветься, за чим тужить, чого потребує. Тому, щоб уникнути будь-яких сумнівів, запитаймо себе: «Куди біжить моє серце?»

Попередній запис

Сонце, що сходить (Ів. 20:1-9)

Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Можна вірити, що Ісус був ... Читати далі

Наступний запис

Узяли Ісуса... (Ів. 20:1,11-18)

Стояла... й плакала. Марія Магдалина плакала, бо хтось узяв, як вона думала, тіло Ісуса. То був неймовірний біль, бо не ... Читати далі