Справжній реалізм

Загалом, більшість людей не можна вважати реалістами, бо вони так чи інакше думками перебувають або ж у минулому, що притаманне передусім старшим верствам населення, або ж – у майбутньому, тобто роблячи плани на майбутнє і, так чи інакше, намагаючись наблизити його. При чому цим зайняті (добровільно чи вимушено) люди всіх вікових категорій у силу тих чи інших обставин… Одним словом, не мені вам нагадувати про це. А за такого життєвого ритму, часу на відчуття себе в реальності, тобто перебування в певному місці (просторі) і відрізку часу, банально не залишається. А такий стан і є справжнім реалізмом.

Звичайно, багато хто не погодиться з цим твердженням, вважаючи, що реаліст – це людина, яка адекватно реагує на виклики часу, або ж це людина, яка чітко знає, що їй особисто треба в житті, або ж це людина, яка добре обізнана з тим, що відбувається в оточуючому світі, або ж… Взагалі це «або ж» може тривати фактично до нескінченності, але зі свого боку хочу наголосити, що велике завжди починається з малого, або ж як сказано в Біблії: «Вірний у малому і у великому вірний» (Лк. 16:10). Так що перш ніж стати реалістом у більш прийнятному для себе значенні, варто для початку відчути своє перебування в певному просторі і часі. А це, насправді, не так вже просто. Не вірите? Спробуйте трохи розслабитися, відкинувши хоча б на короткий відрізок часу житейські турботи, плани на майбутнє та старі образи…

Ну як, вийшло? Якщо це у вас дійсно вийшло, то ви – або мала дитина, або дорослий, який так і не вийшов з дитинства, або аскет, який присвятив подібним вправам усе своє життя, або ж ви просто людина, яка має надзвичайний дар – вміти відкинути в одну мить всі тривоги майбутнього, турботи сьогодення та печалі минулого. От лише мені здається, любий читачу, що ти не належиш до жодної перерахованих груп: бо малі діти та інфантильні дорослі не читають подібних статей, аскети рідко користуються Інтернетом, а стосовно четвертої групи людей особисто в мене виникають сумніви, що люди з таким даром взагалі існують… Добре було, якби я помилявся, але особисто мені не доводилося зустрічатися з людьми, яким пощастило з подібним даром.

Проте не все так погано, як може здаватися, бувають моменти в житті кожного, коли він у повній мірі стає реалістом, коли відчуває, якщо так можна висловитися, кожною цяточкою шкіри перебіг часу і своє розташування в певному просторі. Подібне відбувається з людиною під час стресу, серйозного психічного чи фізичного навантаження, коли людина зазнає страждань.

Це важко і неприємно озвучувати, про це писати і визнавати, але страждання по справжньому роблять нас реалістами: біль, особливо, нестерпний біль (не обов’язково лише фізичний), на жаль, є дуже ефективним засобом, щоб ми перестали будувати плани на майбутнє, забули старі образи та не переймалися побутовими справами. Він стає приводом для того, щоб ми все це відкинули і відчули реальність: свою неспроможність виправити минуле, втілити всі свої задуми в майбутньому і вирішити всі свої житейські справи…

Насправді, ця істина нам добре відома, а якщо не відома, то підсвідомо ми про неї ще й як здогадуємося, проте женемо цю істину від себе якнайдалі, переконуючи себе, що насправді ми багато що можемо. Доки біль, той самий хворий зуб, розставляє все на свої місця… І якщо хворому зубу ще можна дати якусь раду, то перед багатьма іншими хворобами, усілякими природними катаклізмами, соціальними та економічними кризами, ми виявляємося безсилими… заодно стаючи справжніми реалістами.

Але є ще один спосіб відчути себе справжнім реалістом, не чекаючи, коли оточуюче життя проведе за тебе таку «роботу». Ми стаємо реалістами, коли усвідомлено молимося Богу, коли ділимося з Ним своїм болем, печалями, труднощами. Коли просимо Його поради, підтримки і допомоги у вирішенні житейських проблем і здійсненні найзаповітніших мрій. Шлях молитви тяжкий, і не відразу вдається за її допомогою відчути себе реалістом, проте цей шлях незрівнянно легший, ніж той шлях відчуття реальності, який пропонує життя.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Повний реалізм не досяжний

Точок зору – багато Чим людина молодша, тим сильніше вона переконана в тому, що її погляд на речі – єдино ... Читати далі

Наступний запис

Свобода – це можливість

Більшості людей подобається слово «свобода». Кожен хоче бути вільним або, принаймні, вважати себе таким. І напевно, сучасна людина має більше ... Читати далі