Закінчення, початок
Нарешті, я переходжу до третьої, найпрактичнішої частини нашої бесіди: прошу звернути увагу на проповідь нашого Господа в тій ситуації.
Диявол теж хотів би проповідувати сьогодні вранці. Так, сатана хоче вийти вперед і звернутися до вас з проповіддю, але йому не буде це дозволено. Геть, обманщику! Проте я не здивуюся, якщо він підійде до когось з вас після проповіді і почне шепотіти: «Ти бачиш, спасіння можна отримати в останню мить. Відклади покаяння і віру на потім, ти отримаєш прощення на смертному одрі». Друзі, ви знаєте, що той, хто промовляє вам ці слова, бажає вашої загибелі. Відкиньте з обуренням його псевдовчення. Не будьте невдячними через те, що Бог добрий. Не спокушайте Господа через те, що Він терплячий. Така поведінка – це чорна невдячність. Не ходіть по краю прірви, заспокоюючи себе тим, що одна людина не зірвалася в неї. Господь прийме всякого, хто покається в гріхах. Але звідки ви знаєте, що покаєтеся? Так, один розбійник був врятований, але другий загинув. Один розбійник був врятований, щоб ніхто не втрачав надії, але лише один, щоб ніхто не відкладав спасіння на потім. Дорогі друзі, я сподіваюся, що ви не настільки уподібнитеся дияволові, щоб милістю Божою виправдовувати продовження гріховного життя. Але якщо ви так станете гадати, то я можу сказати одне: ваша загибель буде заслуженою, ви самі прагнете в пекло.
Подумайте тепер про вчення нашого Господа, подивіться на славу Христову в спасіння. Він готовий врятувати навіть в останню мить. Він вже йшов, однією ногою стояв на порозі Отчого дому. Поруч з Ним пізно увечері, об одинадцятій годині, виявився грішник, і Спаситель, посміхаючись, оголошує, що не переступить поріг дому без цього запізнілого подорожнього. Біля самих воріт раю Він говорить про те, що ця шукаюча душа увійде одночасно з Ним. У розбійника було багато часу до цього, щоб приєднатися до Ісуса. Ми зазвичай кажемо: «Ви тягнули до останнього моменту. Я вже йду і не можу приділити вам уваги». А Господь, перебуваючи в передсмертній агонії, все ж приділяє увагу засудженому злочинцеві і дозволяє йому увійти до райських воріт разом з Ним. Ісус легко рятує грішника, за якого Він тяжко помирав. Ісус любить рятувати грішників від пекла. Ви будете щасливі, якщо будете врятовані, але ви не відчуватимете і половини тієї радості, яку відчуває Ісус, рятуючи вас. Як Він дбайливий!
Він приходить до нас – сама м’якість, простягає руки милості і відкриває серце, повне любові. Повірте, що Він – великий Спаситель великих грішників. Я чув про людину, яка отримала велику милість від Бога, ця людина постійно повторювала: «Він уміє прощати». Я бажав би, щоб і ви казали те ж саме. Якщо ви зараз довіритеся Йому, ваше беззаконня буде видалене, гріхи прощені раз і назавжди.
Наступне Христове повчання, яке ми отримуємо з цієї історії, це повчання про те, чим повинна оволодіти віра. Розбійник повірив у те, що Ісус є Господь. Він зробив і наступний крок – набув Христа. Він сказав: «…Пом’яни мене, Господи…» Ісус міг би відповісти: «Про що ти говориш? Між нами немає нічого спільного. Яке відношення злодій має до Святого?» Багато з вас, респектабельні люди, стороною обходять пропащих і заблукалих. Вони можуть замазати вашу невинність! Суспільство вимагає від нас, щоб ми не зналися з тими, хто порушує його закони. Нас не повинні бачити разом з покидьками суспільства, інакше на нашу репутацію впаде тінь. Але усе це – нісенітниця! Чи може щось кинути тінь на таких грішників, як ми, зіпсованих усередині і непривабливих у справах? Якщо ми дивимося на себе у світлі Слова Божого, тоді знаємо, що ми дуже погані. Чи знайдемо ми в цілому світі когось гіршого за нас, якщо побачимо себе такими, якими бачить нас Бог? Хто повірив у те, що Ісус є Христос, нехай хапається за Нього обома руками. Щойно ви увірували, що Ісус є Спаситель, звертайтеся до Нього як до Спасителя. Якщо мені не зраджує пам’ять, Августин назвав розбійника «latro laudabilis et mirabilis», тобто «злодій, що викликає порив хвали і подиву», бо він наважився назвати Христа своїм Спасителем. У цьому ми повинні уподібнитися йому. Тримайтеся за Господа як за вашого Спасителя, і Він буде вашим. Ісус – надбання усіх грішників, які вірять у Нього. Будь-який грішник, в якого є бажання, може узяти Його додому. Він прийшов у світ рятувати грішних. Візьміть Його силою, як розбійники беруть свою здобич, бо Царство Боже береться зусиллям сміливої віри. Візьміть Його за руку, і Він ніколи не випустить вашу руку зі Своєї. Якщо ви довіряєте Йому, Він обов’язково врятує.
Зверніть увагу на вчення про віру, що має безпосередню дію.
«…Сьогодні ж будеш зі Мною в раю». Не встиг розбійник увірувати, а Христос вже запечатує його віру обіцянкою бути разом з ним у раю. Дорогий слухачу, якщо ти увіруєш цим ранком, ти будеш врятований цим же ранком! Нехай дасть вам Бог щоб за Його великою благодаттю, ви набули спасіння прямо тут і прямо зараз!
Далі, потрібно згадати про вічність, яка неподалік від нас. Замисліться про це на хвилину. Небеса і пекло не так вже далекі від нас. Ви можете опинитися в одному з цих місць ще до того, як проб’є годинник. Ми майже можемо розірвати завісу, що відділяє нас від невидимого! Вічність в одному кроці від нас. «Нині ж, – сказав Господь, через три, від сили чотири години, ти будеш зі Мною в раю». Так скоро! Один політичний діяч сказав з нагоди виборів, що наближаються: «Ми перебуваємо на вимірній відстані до виборів». Ми усі – на вимірній відстані від пекла або раю. Можливо, цю відстань і складно виміряти, але не тому, що вона величезна, а тому, що дуже мала.
О, якби замість того, щоб грати з вічністю, думаючи, що вона далека, ви усвідомили її реальність, згадавши про її близькість! Сьогодні, ще до заходу сонця, один із слухачів, що сидять тут, може на власному прикладі зіткнутися з реальністю раю або пекла. Трапляється, що людина помирає до настання наступної неділі. Так може статися і цього тижня. Замисліться над цим, і нехай вічність стане для вас реальністю, якщо вона настільки недалека від вас.
Крім того, знайте, якщо ви увірували в Христа, ви вже готові до небес. Можливо, ви проживете на землі двадцять, тридцять, сорок років, прославляючи Христа; будьте вдячні за це, якщо це так. Але якщо ви не проживете і години, ваша раптова смерть не змінить істини, яка свідчить, що той, хто вірить у Сина Божого, має життя вічне. Дійсно, якби від нас було потрібне щось ще, окрім віри, щоб підготуватися до неба, тоді розбійникові довелося б почекати. Але, подивіться, уранці він був звичайним грішником, опівдні він набуває благодаті, після заходу сонця він вже прославлений вічною славою. Ніколи не стоїть питання про те, чи буде прийняте покаяння, здійснене за хвилину до смерті. Питання в іншому: чи справжнє це покаяння? Якщо покаяння справжнє, якщо людина помирає через п’ять хвилин після народження віри, вона так само вірно потрапляє на небеса, як християнин, що служив Богові п’ятдесят років. Якщо ваша віра істинна і ви помираєте через мить після увірування, ви будете пропущені в рай, навіть якщо у вас абсолютно не було часу для здійснення добрих справ і прояву інших свідчень істинного навернення. Той, Хто бачить серця людей, побачить вашу віру, написану на тілесних скрижалях вашого серця, і Він прийме вас в Ісусі Христі, хоча ви і не явили жодної ознаки істинної віри, видимої для людського ока.
Закінчуючи, нагадаю ще раз про те, що випадок спасіння розбійника не є унікальним. Я почав з цієї думки і хочу закінчити нею, бо навколо стільки проповідників як би Напів-Євангелія, що бояться проголошувати благодать такою, яка вона є. Я прочитав десь і гадаю, у цьому є доля істини, що деякі служителі проповідують Євангеліє так, як осли жують будяк, дуже, дуже обережно. Але я проповідуватиму благодать відкрито. І роблю це без щонайменшого коливання. Якщо хтось з вас перекрутить вчення про благодать, я нічого не можу з цим поробити. Той, хто буде врешті-решт проклятий, може з рівним успіхом знайти свою погибель як у Євангелії, так і в чомусь іншому. Я не можу зупинити безглузді вигадки зіпсованих сердець. Моя справа – проголошувати Євангеліє в усій красі його благодаті, і я робитиму свою справу. Якби спасіння розбійника було унікальною подією і наш Господь не спасав би так постійно, то це було б якось відмічено в історії. Навколо цієї події була б зведена стіна винятковості. Чи не слід було Спасителеві в такому разі прошепотіти розбійникові: «Ти єдиний, кого Я врятую таким чином?» Коли я надаю якусь особливу послугу іншій людині, то кажу: «Не розповідайте іншим, інакше від них відбою не буде». Якби Спаситель хотів, щоб це був єдиний випадок, Він міг би сказати: «Нікому не розповідай, але тобі кажу: сьогодні ж будеш зі Мною в Моєму царстві». Ні, наш Господь говорив відкрито, і ті, що стояли поруч, чули Його слова. Більше того, Богом натхненний автор записав їх. Якби це був унікальний випадок, йому б не знайшлося місця в Слові Божому. Ніхто не стане в усіх газетах розповідати про свої дії, якщо не хоче, щоб хтось ще чекав від нього те, чого він не може дати. Господь передав повідомлення про диво благодаті в щоденні євангельські новини, бо Він має намір повторювати це диво щодня. Безліч людей врятуються так само, як і розбійник, тому нам і розказано про це. Він врятував помираючого розбійника, і Він завжди здатен рятувати. Він не став би давати надію, яка не має під собою основи. Усе, що написано, написано для нашої настанови, а не для нашого розчарування. Тому я прошу вас, якщо хтось з вас ще не довірився моєму Господу Ісусу Христу, зверніться і довіртеся зараз. Довіртеся Йому цілком, довіртеся тільки Йому, довіртеся Йому негайно.
Автор: Чарльз Сперджен
