Отже, ми говорили про те, які зміни може здійснити піст у нашій внутрішній людині. Ми з’ясували деякі принципи, і побачили те, як працює піст. По-перше, ми переконалися, що рушійною силою християнського життя є Святий Дух. Він є єдиною силою, яка робить нас здатними провадити такий спосіб життя, який ми повинні провадити як християни. По-друге, ми повинні усвідомити, що наше тіло, наша тілесна природа, опирається Святому Духові – вони перебувають у прямому протистоянні один з одним. Якщо тіло бере гору, тоді Святий Дух не може робити те, що Йому угодне. По-третє, піст є Богом призначеним способом привести тілесну природу в підпорядкування і таким чином дати свободу дії Святого Духа в нас і через нас, роблячи нас здатними робити те, чого Бог чекає від нас. Особисто я вірю, що неможливо позначити межі силі, що вивільняється через молитву і піст, які практикуються з правильними мотивами і в згоді з принципами Писання. Сила, що вивільняється таким чином, може змінити не лише окремих людей або окремі сім’ї, але цілі міста, народи і суспільства. У цій частині я хочу поділитися з вами деякими прикладами з Біблії про те, як піст вплинув на долю міст, народів та імперій.
Наш перший приклад узятий з Книги пророка Йони. Згадайте про те, як Бог призвав Йону, ізраїльського пророка, йти в язичницьке місто Ніневію, столицю Ассірійської імперії. Йона відмовився йти туди і спробував втекти від Бога, але після того, як Бог дуже серйозно попрацював з ним, сталося наступне (Йона 3:1-4): «І було Господнє слово до Йони вдруге таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі! І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!»
Дуже просте послання. Останнє попередження перед судом, що насувається на усе місто. Реакція жителів Ніневії була дуже цікавою (Йона 3:5-10): «І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого (цей зовнішній вираз скорботи і покаяння). І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі». Цей опис того як усе це величезне місто навернулося до Бога в покаянні, посту і скорботі.
Ще цікавіше проголошення, яке звучало на вулицях міста. «…І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води!». Це був абсолютний піст – не лише людського населення, але і усього поголів’я худоби – вони не лише не їли, але і не пили.
Після цього було проголошено наступне: «…І нехай покриваються веретами та людина й та худоба (знову-таки це зовнішній символ скорботи) і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках». Це важливо. Піст не принесе плоду, якщо ми хочемо продовжувати вчиняти неправильно. Але він неоцінимий, як духовна допомога в наверненні від неправильного до правильного.
Отже, вони не просто постили і покривали себе веретою, але при цьому було проголошено про те, щоб всякий навернувся від своїх злих шляхів і насильства. З інших місць Писання ми дізнаємося, що особливим гріхом для Ніневії було насильство. Але, повернемося до проголошення, яке закінчувалося такими словами: «Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!» І Божий коментар звучить у вірші 10: «І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги…»
Ви пам’ятаєте, що проповідував найбільший пророк Ізраїлю, Іван Христитель, прямо перед тим, як прийшов Ісус? Він проповідував покаяння. І коли люди приходили до нього і просили христити їх, то він вимагав від них справ, що підтверджують їхнє покаяння. Вони не могли говорити про своє покаяння, поки пророк не бачив цього з їхніх справ. У випадку з Ніневією Бог бачив, що вони робили і як вони навернулися від своїх злих шляхів. Тому Він умилосердився над ними і не навів на них передбачене винищування.
Дуже цікаво побачити історичний результат. Ніневія була збережена і, перш ніж була остаточно зруйнована, проіснувала ще майже двісті років. Одночасно з цим Бог піднімав і для Ізраїлю різних пророків: Амоса, Осію, Йону і т. ін., які приносили Ізраїлю попередження про суд і закликали його до покаяння. Ізраїль був народом, який мав Писання, в основі їх суспільства лежав закон Мойсеїв, вони були знайомі із словами Божих пророків. І хоча багато пророків приходило до них, але Ізраїль не навернувся. Ніневія ж не мала такої основи. Тільки одного разу до неї увійшов один пророк – і усе місто навернулося. Це насправді дуже примітно. Але цікаві і наслідки цього: Бог зберіг Ніневію, але Він використовував ассирійців, чиєю столицею була Ніневія, для того, щоб здійснити Свій суд над Ізраїлем.
Вірю, що їх приклад є попередженням для наших сьогоднішніх західних суспільств, які мають глибоке християнське коріння, багаторічні християнські традиції, знання Біблії, з покоління в покоління відвідують церкви. Може таке бути, що Бог промовляє до нас, але ми стали так само глухими, як народ Ізраїльський? Може таке трапитися, що Бог пошле Своїх посланців у ті народи, які не мають глибокої християнської основи, вони навернуться і Бог зможе використовувати ці країни? Чи можуть такі країни здійснити Божий суд над «християнськими» країнами, що не покаялися? Наскільки доречним є це слово для вас і для мене?
За другим прикладом зміни історії через піст, я хочу звернутися до Книги Естер. Там описано, як єврейський народ знаходився у вигнанні в Персидській імперії, яка в той час покривала практично весь відомий древній світ: від Єгипту до Індії, включаючи великі провінції. Практично кожен єврей, що жив у той час, знаходився в межах Персидської імперії. І одного разу сталося так, що чоловік, який отримав домінуюче положення в Персидській імперії, на ім’я Аман, переконав царя видати указ на знищення усіх євреїв в усіх межах імперії в певний день. Він, напевно, як ніхто інший, був близький до повного фізичного винищування єврейського народу – ближче, ніж Адольф Гітлер під час Другої Світової війни. Це була така криза, якої Ізраїль не зустрічав ніколи упродовж усієї своєї історії. І у відповідь на цю кризу євреї звернулися до Бога з постом і молитвою, і Він виступив на їх боці. Цариця Естер, яка була єврейкою (але цар не знав її національної приналежності) показала приклад і встановила зразок для усіх наступних поколінь у силі молитви і посту, що приносить надприродне втручання, яке змінює історію (Книга Естер 4:15-17): «І сказала Естер відповісти Мордехаєві: Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину… І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер».
Як бачите, єврейський народ знав, що робити. Якщо ви пам’ятаєте, я говорив про те, що це було встановлено назавжди у святкуванні Дня Покути. Вони знали цей шлях упокорювання себе перед Богом через піст. Таким чином, усі євреї в столичному місті Сузи, починаючи із самої цариці Естер, присвятили три дні молитві і посту. Яким був результат? У наступному розділі ми читаємо (Естер 5:1-3): «І сталося третього дня, і вбрала Естер царські шати, та й стала на внутрішньому подвір’ї царського дому, навпроти царського дому. А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому. І сталося, як цар побачив царицю Естер, що стоїть у брамі, то знайшла вона ласку в очах його. І цар простягнув Естері золоте берло, що в руці його, а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла. І сказав до неї цар: Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі!».
Потім Естер виклала своє прохання, і це змінило увесь курс історії Персидської імперії. Замість поразки і ганьби для євреїв, прийшла шана і підвищення для них, як народу, і для їх лідерів: Мордехая та Естері. Поворотним моментом історії був період триденного посту, коли Естер і усі євреї в престольному місті Сузи молилися і шукали Бога. У той момент їх доля була змінена. І коли Естер увійшла до царя, він сказав: «І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі!». Іншими словами, її молитва і піст відкрили двері для усього, що може знадобитися для порятунку її народу.
Я вірю, що Естер являє прекрасний зразок нам з вами, хто живе сьогодні. Вірю, що Бог шукає чоловіків і жінок, подібних Естері, які усвідомлюють усю критичну суть нашої ситуації, і разом з іншими вірними звернуться до Бога в посту і молитві. Я вірю, що наша молитва і піст здатні викликати Боже втручання на боці Його народу в критичній ситуації сьогоднішнього світу, точно так, як і це було в дні Естері. Я щиро вірю, що Бог у наші дні наполегливо промовляє до Свого народу про необхідність молитви і посту.
