Важливе нагадування

«Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:5), – цей біблійний принцип слід вважати універсальним засобом для виправлення вад і недоліків суспільства, цим принципом слід послуговуватися кожному, хто воліє змінити цей світ на краще, хто хоче, щоб його діяльність принесла користь оточуючим людям. Все саме так, принаймні, цьому учить Біблія, проте більшість людей, які ніби хочуть зробити цей світ кращим, ігнорують цю біблійну пораду і вважають краще чинити на власний розсуд…

До чого це в підсумку призводить, добре свідчить світова історія: якщо коротко, то намагання людства власними силами збудувати рай на окремій взятій території, в окремо взятій країні призводить до того, що на тому місці відкривається філіал пекла. І попри всі благі намагання людей, все одно виходить як у приказці: «благами намірами вистелена дорога в пекло», з тією різницею, що пекло розпочинається прямо на землі, а не в загробному світі.

У чому ж криється причина такого людського фаталізму, що попри всі намагання, лише покладаючись на власні сили, люди без Бога не здатні в державному плані чи в меншому форматі створити нічого доброго? На це питання відповідь знають вірні: «Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9). Люди зовнішні, люди світу цього часто не погоджуються з цим твердженням, вважаючи, що все таки на світі є добрі люди, яки не мають зіпсуту натуру, говорячи біблійною мовою, «серце». Проте це не так, принаймні, знову ж таки, так каже Біблія: «Помисли серця людського – зло від юности його» (Бут. 8:21), або як свідчить життя: певно єдиному чого дітей не треба вчити – так це брехати, цю «науку» вони можуть засвоювати і застосовувати самостійно. З цим аргументом скептично налаштовані до Біблії люди мусять погоджуватися, але, ясна річ, більшість з них стосовно зіпсутості людського роду залишається при своїй думці: люди, загалом, не такі погані, і за бажання, цілком можуть дати собі «раду».

Що тут скажеш? У приниженні, ліквідації собі подібних – не посперечаєшся, знищенні навколишнього світу – так само, у розбудові лицемірного суспільства, в якому схвально ставляться до абортів, тобто вбивства собі подобних, проте яро виступають за права тварин, зокрема, у неприпустимості вбивства ненароджених кошенят – це в людей виходить на славу. Точніше, ганебну славу. А от побудувати без Божих заповідей гармонійні, доброзичливі, нелицемірні стосунки, не те, що в суспільстві, але в одній окремо взятій сім’ї у людей не виходить. Попри всі їх намагання.

«Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5), – казав напередодні Своїх хресних страждань Спаситель учням. Ці слова стосуються кожного з нас не в меншій мірі: без Бога ми не можемо не те, що нічого доброго зробити, навіть помислити щось добре нам не під силу, знову ж таки, якщо зважати на Біблію. «Hе обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (Як. 1:16,17), – лише з Божою допомогою в нас може щось добре вийти.

Ясна річ, все щойно написане і процитоване мало кому сподобається. Особливо тим людям, які вважають, що людство у своїй масі не таке вже і погане. Так що цей допис у цьому їх мало переконає. Тоді навіщо писати, нагадувати про це? – може задатись питанням читач. Цей допис нагадування вірним, щоб вони не забували Хто насправді стоїть за усіма їхніми добрими справами і духовними досягненнями, або як сказано про це в Біблії: «“А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі”. Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь» (2Кор. 10:17,18).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВажливе нагадування


Ваш коментар: