Дяка і хвала – наше ставлення до добрості і величі Бога – це щось, що пов’язане з вустами. Це те, що ми вимовляємо вголос, співаємо або навіть вигукуємо. Але дуже небагато людей розуміють, що поклоніння – це не слова; це наше ставлення. Особисто я вірю, як я вже казав раніше, що поклоніння – це вища форма діяльності, на яку здатна людина. Поклонінням ми визнаємо Божу святість.
Поклоніння включає участь усього нашого тіла, а не тільки мовних органів. Наскільки я знаю, усі слова в Біблії, які використовувалися для опису поклоніння, як єврейські в Старому Завіті, так і грецькі в Новому, описували положення тіла. Таким чином, існують певні спеціальні положення, які в Біблії характеризують поклоніння.
Передусім, схиляння голови. Коли Мойсей після бесіди з Богом біля куща, що горів, повернувся до свого народу в Єгипет із звісткою від Бога, що Бог збирається звільнити їх, він приніс це послання старійшинам, і в Біблії сказано, що вони схилили голови. Така була їх перша реакція – не слова, але відповідне положення тіла.
Частенько в поклонінні бере участь не лише голова, але і верхня частина тіла. І нерідко це поєднується з підняттям рук долонями вгору. Цікаво, що єврейською мовою, а єврейська мова дуже конкретна, слово “дякую” (тодах) безпосередньо пов’язане з єврейським словом, що означає руку. Коли ми простягаємо наші руки Богові, ми кажемо “дякуємо Тобі”. Ми також піднімаємо вгору наші руки, щоб отримати те, що Бог хоче передати нам.
Схиляння колін також є дуже характерним положенням поклоніння. Я ціную традиційні церкви, які зберегли цю практику преклоніння. Будучи вихований в англіканській церкві, я завжди знав, коли під час літургії треба опуститися на коліна.
Я вірю, що схиляння колін – це дуже важлива частина нашого поклоніння і деякі харизмати і п’ятидесятники упускають це. Час від часу на деяких служіннях я пропонував усьому зібранню встати на коліна, і коли ми всі разом стояли перед Богом на колінах, ми переживали одне з найсильніших відвідувань Святого Духа. Звичайно, це може стати лише релігійною формальністю, яка втратила своє значення, але не потрібно через це втрачати благословення схиляння колін перед Богом.
Словосполучення, що найбільш часто означає поклоніння в Біблії, звучить “пав ниць на своє обличчя перед Богом”. Іноді я посміхаюся, коли чую те, як безліч людей співає гімн, в якому є слова: “Нехай ангели впадуть ниць” – бо більшість з них навряд чи думали про себе в положенні ниць. Це добре для ангелів, але не просіть нас, гідних людей, падати ниць на своє обличчя! Ви виявите небагато великих людей у Біблії, які в той або інший момент не падали ниць перед Богом. І це може бути кульмінаційним актом поклоніння.
Коли Руф і я збиралися в якусь поїздку проповідувати, ми спочатку старанно готувалися. Я не хочу сказати, що ми завжди це робили, але зазвичай в якийсь момент ми закінчували молитву, простягнувшись ниць на підлозі перед Богом. Це подібно до підтвердження: “Бог, ми в усьому залежимо від Тебе. Нам нічого дати, у нас немає сил, у нас немає праведності, немає мудрості, якщо усе це не прийде від Тебе”.
Коли ви на підлозі – нижче опускатися нікуди. Вам не треба боятися впасти. Це дуже безпечне положення – лежати ниць перед Богом.
Розглянувши ці різні форми поклоніння, давайте звернемося до 6-го розділу Ісаї, де ми побачимо приклад, як відбувається поклоніння на небесах. У цій сцені Ісая бачить у видінні Господа в Його славі на небесах:
«У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими…»
Слово “серафим” прямо пов’язане з єврейським словом вогонь. Ким би вони не були, серафими – це огненне створіння. Далі вони описані так:
«…У кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!»
Я завжди вірив, що ці три слова “Святий” відносяться до трьох осіб Божественної Трійці: Святий Отець, Святий Син, Святий Дух. Якщо ви на мить уявите цю сцену, вона дасть вам дивовижне уявлення про взаємозв’язок між поклонінням і хвалою. Хвала – це висловлювання, і серафими славили Бога і проголошували Його святість.
Але не це було першим, що побачив Ісая. Першим він побачив поклоніння. Серафими мали по шість крил: першими двома вони закривали обличчя, двома іншими – ноги. Це поклоніння – обличчя і ноги покриті в шануванні перед Богом. І двома крилами, що залишилися, кожен із серафимів літав.
Якщо ви вважатимете покриття обличчя і ніг як поклоніння, політ – як служіння, то ви виявите наступну пропорцію – чотири крила для поклоніння і два для служіння. Я вважаю, що це правильне співвідношення. Я вірю, що в нашому служінні Господові ми повинні віддавати часу для поклоніння в два рази більше, ніж ми віддаємо служінню.
Більше того, я вірю, що служіння має виходити з поклоніння. Нам ніколи не слід активно включатися в служіння Богові, поки ми спочатку не звернемося до Бога в поклонінні. Наше служіння могло б бути набагато ефективнішим, якби воно завжди виходило з поклоніння.
Ця послідовність: спочатку поклоніння, а потім служіння – підтверджена словами Ісуса в Євангелії від Матфея 4:10, коли сатана спокушав Його пасти перед ним і вклонитися йому. Ісус відповів, цитуючи з книги Второзаконня 6:13: «…Відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи».
Зверніть увагу знову цю послідовність – спочатку поклоніння, а потім служіння.
Але, з іншого боку, за поклонінням завжди має йти служіння.
Був час, коли в більшості церков поклонінню приділялося мало уваги. Недільна уранішня служба називалася службою поклоніння, але насправді, попри те, що там були прославляння і проголошення, там не було прямого поклоніння. В останні декілька десятиліть поклоніння стало повертатися в Церкву. Деякі громади навіть стали, так би мовити, робити наголос на поклонінні, пишаючись тим, як чудово це в них виглядає.
Але якщо люди просто приймають поклоніння як певну духовну індульгенцію, не супроводжуючи його служінням, тоді це – лицемірство. Люди, які просто відвідали недільним ранком прекрасне служіння поклоніння, а потім йдуть додому і увесь тиждень живуть для себе, насправді не почули слів Ісуса: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи». Служіння ніколи не має бути відокремлене від поклоніння, а поклоніння – від служіння.
