Послання до Євреїв 12:28 є хорошим відправним пунктом у вивченні теми дяки: «Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом…»
Там, де переклад каже “охороняймо благодать”, в інших перекладах часто вживається “будемо вдячні”. І я хочу показати вам, чому і той, і другий переклади правильні. Бо в грецькій мові у фразі “мати благодать” – ключовим є слово харис, що означає дякую. (Цікаво, що звичайне грецьке слово “дякую” – євхаристо – прямо відноситься до харис – благодать.) Отже, існує прямий зв’язок між благодаттю і вдячністю. Невдячна людина – це людина поза благодаттю Божою. Ви не можете бути невдячними і перебувати в благодаті Божій.
Є ще три сучасні мови, в яких це можна побачити. Французькою “грейс а Дью” означає “дяка Богові”. Слово грейс, яке вимовляється так само, як і англійське слово, означає “благодать”. Італійською слово “дякую” звучатиме граціа, що співзвучно з “грейс”. Іспанською воно звучить граціас. Отже, ви бачите, що ці три романські мови (в основі яких лежить латина), зберігають прямий зв’язок між благодаттю і вдячністю.
Це дуже важливо знати для усіх нас, що коли ми невдячні, ми поза благодаттю Божою. Ви не можете бути в благодаті Божій, залишаючись невдячним. Не можна відокремити вдячність від Божої благодаті. Отже ми можемо сказати і “будемо вдячними”, і “зберігатимемо благодать”, що це одне і те ж.
Нижче наведено чотири твердження про дяку з чотирьох послань апостола Павла, вони, по суті, є необхідною умовою. Почнемо з Послання до Колосян 3:15: «І нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте вдячні».
Це не пропозиція, це заповідь: будьте вдячні.
Потім Павло продовжує у віршах 16 і 17: «Слово Христове нехай оселяється у вас щедро, з усякою премудрістю, навчайте і наставляйте один одного псалмами, славослів’ям і піснями духовними, в благодаті співаючи в серцях ваших Господеві. І все, що ви робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богові й Отцеві».
Щоб ми не робили, ми повинні в усьому керуватися двома принципами: робити усе “в ім’я Ісуса” і “дякуючи через Нього Богові й Отцеві“. Це встановлює дивовижні межі! Іноді молоді люди запитують: “Чи правильно буде для мене зробити це або те? Наприклад, відвідати якусь розвагу або щось ще?” У таких випадках я відповідаю: “Якщо ти можеш піти туди і зробити це в ім’я Господа Ісуса і дякуючи Богові через Нього, то все гаразд. Якщо ж ні, то – ні”. Це встановлює обмеження на те, що ми вільні зробити. Таким чином, дяка – це не вибір, це – заповідь.
Друге, у Посланні до Ефесян 5:18 Павло говорить про те, що означає бути постійно наповненим Духом Святим:
«І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом…» Дивно, як часто Церква концентрувалася на поганому та ігнорувала хороше! Я хочу сказати, що кожен знає, що не слід напиватися, але хто знає, що треба наповнюватися Духом?
І який результат наповнення Духом? Вірші 19 і 20 кажуть нам: «…Повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа…»
Отже, коли ви наповнені Духом Святим, ви постійно дякуватимете Богові. Ви можете виміряти, наскільки ви наповнені Духом, частково тим, скільки часу ви проводите в дяці Богові. Коли ви припиняєте дякувати Богові, це є тільки одним безперечним показником, що ви починаєте духовно опускатися.
Третє твердження Павла (чи умова) про дяку, міститься в 1-му Солунян 5:16-18. Це один з найкоротших віршів у Новому Завіті, але, проте, дуже змістовний:
Завжди радійте.
Дуже просто сказати, чи не так? Значно більше потрібно благодаті, щоб зробити це.
Безперестанно моліться.
Ніколи не припиняйте молитися. Іншими словами, вам не треба молитися увесь час, але ніколи не кажіть: “Усе, я закінчив молитися”. Про Сміта Віглсворта сказано, що він ніколи не молиться більше, ніж по півгодини за раз, але ніколи не проходило півгодини, щоб він не молився. Це хороший приклад того, що означає “безперестанно молитися”.
І потім ми підходимо до третьої з цих трьох ясних рекомендацій:
За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі.
Яка воля Божа в Ісусі Христі? За все дякувати. Таким чином, якщо ви не дякуєте, ви поза волею Божою.
Я мав справу з багатьма християнськими служителями, які були на правильному місці, правильно працювали, але вони почували себе поза волею Божою. І це було не тому, що вони працювали не так. Але причиною цього було те, що вони припинили дякувати. Тому пам’ятайте: коли ви припиняєте дякувати, ви негайно виходите з волі Божої. І не тому, що ви не тим зайняті, а тому, що ви не реагуєте правильно на Божу добрість.
У Посланні до Филип’ян 4:6 ми підходимо до четвертого твердження апостола Павла відносно дяки:
Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом…
Ніколи не просіть Бога без дяки. Кілька років тому я вивчав журнали, що випускалися Джоном Веслі, і був сильно вражений ними. Я назавжди запам’ятав його коментарі до слів “…але завжди в молитві та проханні“. І він бере цю фразу “…але завжди в молитві…” і каже: “Я переконаний, що Бог робить усе завдяки молитві і нічого не робить без неї”. Я вірю, що це абсолютна істина. Але Павло каже тут: “Не просіть Бога без дяки. Що б ви не просили, робіть це з дякою”.
Потім, розглянувши окремо чотири твердження апостола Павла про дяку, давайте розберемо два моменти, що виходять з цього.
По-перше, дяка відкриває доступ до Бога. Краще місце, звідки ми можемо побачити це, міститься в Псалмі 99:4, дуже красивому і знайомому. Говорячи про входження в дім Божий, псалмист пише в четвертому вірші:
«Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його – з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його»
Зверніть увагу, що тут дві стадії в підході до Бога. Перша – “у ворота Його“; друга – “у двори Його“. “Ворота” дають вам пропуск у “двори”, а “двори” – у дім Божий. Але ви не пройдете через них окрім як за описаним маршрутом: “У ворота Його з хвалою, у двори Його – з піснями хвальними“. Я абсолютно переконаний, що людина не має близького доступу до Бога, поки вона не встане на описаний шлях дяки і хваління.
Дехто з вас може часом молитися і відчувати, що Бог далеко від вас. Є велика вірогідність, що причина цього в тому, що ви не наслідуєте вказаний маршрут. Ви можете стояти за воротами і кричати Богові, і Він почує вас і буде милосердний до вас. Але ви не матимете прямого доступу до Отця, поки не прийдете з дякою і хвалінням. Деякі люди можуть бурчати: “Ну, мені нема за що дякувати Богові. Справи йдуть якнайгірше, моє життя – суцільний кошмар. Чому я повинен дякувати Богові?” Тоді псаломщик дає три відповіді у вірші п’ятому: «Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід».
Неважливо, як ви себе почуваєте, неважливо, в яких ви обставинах, ці три факти незмінні: Господь завжди милосердний; Його милість вічна; і істина Його з роду в рід. Отже, ви маєте три постійних, незмінних причини дякувати Богові.
Не фокусуйтеся на ваших почуттях. Не дивіться на вашу ситуацію. Поглядайте на ці вічні, незмінні аспекти Божої природи і Його спілкування з нами. І ви навчитеся дякувати Богові невпинно.
