Молитва на довгий, морозний і похмурий, грудневий вечір

Мій Господи, як мені погано… З мене досить цієї темряви. І холоду, який протискається до помешкання через усі можливі щілини. Мій Боже, хіба це не дивно? Ми маємо електричний струм, який гріє нас і освітлює наші домівки, маємо теплі помешкання, а в них – різноманітні прилади, які в такий безнадійний грудневий вечір можуть допомогти пережити погані хвилі: телевізор, радіо, СD-програвачі з найпрекраснішою музикою, яку створила людина, Інтернет – і що з того? Хіба з цим всім ми почуваємося бодай трохи краще? Хіба, озброєні до зубів у найсучасніші витвори техніки, нам бодай трохи легше в такий грудневий вечір?

Господи, хіба це не дивно, що мислення людини (а властиво, його темний або світлий колір), мрії (або їх відсутність), яскраві й кольорові прагнення (або бездонна чорнота понурих задумів) – все це залежить від такої прозаїчної та зовсім незалежної від нас ПОГОДИ?!

Адже, по суті, зима нас не змінює: найдорожчі люди залишаються біля мене, я ходжу на роботу, молюся, роблю покупки, на вихідні виїжджаємо за місто, покататися на санках чи лижах, у неділю йду до церкви… І все ж у такий от сірий день я не годен викресати зі себе бодай трохи оптимізму, бодай дещицю ентузіязму для того, що роблю, і навіть віри в Тебе, яка взимку… блідне.

«Ти – метеозалежний», – кажуть мені знайомі, коли я часом ділюся з ними своєю проблемою. Та це, Господи, надто просте пояснення!

Може, все-таки йдеться про щось інше? Можливо, це Твоє чергове випробовування, мій Боже? Не важко мати добрі відчуття, коли світить сонечко, коли тепло, довкола все зеленіє і співають пташки, коли всі довкола посміхаються і кажуть, що в них все гаразд, і видається, що ти в раю…

Тимчасом Ти оселив нас у різних місцях цієї землі, так ніби Ти хотів, щоби ми, незалежно від погоди, невпинно НАМАГАЛИСЯ КРАЩЕ ЖИТИ, ЛЮБИТИ, БУТИ БРАТАМИ І СЕСТРАМИ.

Боже, це важко, особливо в грудневий, похмурий і холодний, понеділок. Але потрібно. Я знаю, що потрібно. Ти постійно даєш мені щораз нову надію. Тепер я думаю про весну, яка колись таки настане. І я вдячний Тобі за оцю весняну надію, Сотворителю зеленої трави та лісу, чорних дроздів, які сповіщають про прихід весни, коли вдосвіта виспівують свої пісні з висоти телевізійних антен…

Попередній запис

Молитва, коли людині набридло життя в місті

Господи, спробую знайти бодай трохи тиші під час розмови з Тобою. Перепрошую, що я розцінюю цю молитву як терапевтичний сеанс, ... Читати далі