Багато сторонніх людей вважають, що Християнство – це релігія про піднесенні, неземні речі. Що в ній немає нічого практичного, що стосувалося б, мало відношення до земного життя. Проте це характерна помилка, якої припускаються люди, які побіжно, так би мовити, поверхнево знайомі з Християнством. Дійсно, Християнство спрямовує людей до небесного простору, тільки цей шлях прямує цілком через земні, побутові речі. От, на приклад, чому учить Христове напучення: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12)? Про це не складно здогадатися: хочете, щоб добре ставилися до вас люди? Ставтеся добре до них.
А якщо люди попри це погано ставляться до вас? Стосовно цього Біблія, книга на якій ґрунтується Християнство, радить: «Не мстіться самі… Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Рим. 12:19-21). Звичайно, ця порада може здатись комусь неприйнятною, проте це єдиний варіант припинити ворожнечу, що виникає між людьми. Часто-густо з цілковитої дрібниці, проте, якщо її не припинити таким чином, може переростити в тривалий конфлікт.
Звісно, легко простити людину, яка вас скривдила, на словах, проте буває вкрай важко це здійснити в реальності. На це Біблія дає наступну пораду: «Покладіть на Бога всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (див. 1Пет. 5:7). Загалом, цей біблійний принцип стосується не тільки теми прощення і примирення, він взагалі стосується всіх аспектів людського життя. Християнство учить людей покладатися в усьому на Бога, навіть у найдрібніших аспектах життя, а Господь зі Свого боку подбає про всі наші нагальні потреби: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? … Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31-33).
Саме яким чином Господь турбується про земні турботи певної людини вам може розповісти будь-який вірний, але краще перевірити Божу турботу на власному досвіді. А про один з випадків, коли Бог явним чином подбав про земні турботи людей, розповідає Біблія: «І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі» (Мт. 14:14,15). Проте Спаситель мав стосовно цього іншу думку: «Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!» (в. 16). Але учні могли запропонувати для годування величезної юрми людей лише п’ять ячних хлібів та дві риби. Проте такої мізерної кількості їжі для Бога виявилося цілком достатньо щоб нагодувати більше 5000 тисяч люду: Ісус Христос «узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів» (в. 19,20).
Чому може навчити нас ця історія? Що для Бога немає нічого неможливого, Він здатен з мізерної, за земними мірками, кількості речей, здійснити дійсно щось величне. Головне, не зневірятись у Божих можливостях.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Божі можливості
Ваш коментар: