Молитва немолодого кар’єриста

Господи, чи Ти мене чуєш? Це я – дитина нашого часу, в якому зовсім не цінують терпеливість та спокій…

Ти чуєш мою молитву? Я знаю, що приходжу до Тебе після дуже довгої перерви і не надто вмію молитися. Та Ти чуєш кожне людське волання, навіть тоді, коли воно більше нагадує боязкий шепіт блудного сина.

Я стільки років не мав для Тебе часу. Так, сьогодні я знаю, що це була примітивна відмовка. Зрештою, я не виправдовуюся. Просто колись Ти перестав мене цікавити. От і все. Були тисячі справ, важливіших від Тебе, та ще й термінових. На сьогодні, на вчора, на вже. І сни про велич. І кар’єра – на диво – вдала, вимріяна.

А зовсім недавно трапилося те, що мало трапитися. Бо, напевно, завжди буває так, що події розвиваються не в природному темпі, а людина намагається прискорити, інтенсивно і похапцем, при нагоді руйнуючи гідність, мрії та плани інших людей. Спочатку невелика деградація, пов’язана нібито зі складною ситуацією у фірмі. Потім поступове відсторонення від найважливіших справ, невелика, ледь помітна, нотка легковажности в ставленні співпрацівників… І оте відчуття, що краще вже не буде, принаймні найближчим часом. І вже, напевно, краще не буде ТУТ, у цій фірмі, якій я присвятив кращі роки свого життя, серед тих людей, більшість з яких я самостійно, як то кажуть, поставив на ноги.

А окрім цього, я щораз виразніше помічаю, що яловію. У мене вже немає нових ідей, я йду своїми слідами, хоча дійсність змінюється дуже швидко, а нещодавно протоптані стежки вже нікуди мене не заведуть. І мені зовсім не вдається видобути зі себе бодай крихтину ентузіязму. Можливо, це й природно, можливо, нормально – але ще не тепер! Мій Господи, адже я ще зовсім молодий!

Ні, це не жарт. Я ще не вступив у так званий «середній вік», а вже почуваюся як поштивий старець. Я дозволив, щоби мене затягнула наша божевільна епоха, і не подумав про те, що вона має одну неприємну властивість: вона з’їдає тих, хто надто сильно ангажується в роман з нею, а потім – просто випльовує…

Так, треба було отих кілька років «швидкісної гонитви», аби зрозуміти, що означають прості, на перший погляд, слова Твого Сина: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Мт. 5:5).

Іншого шляху немає: треба увійти в лагідність і відчути її неповторний смак. Зрештою, цілком можливо, що на мене чекають не найгірші роки мого життя. Було би нерозумно прожити їх несвідомо…

Попередній запис

Молитва алкоголіка

Боже, звідки в мені ця самовбивча тактика? Я вже віддавна ненавиджу свою алкогольну залежність. І себе ненавиджу в такому стані, ... Читати далі

Наступний запис

Молитва в’язня

Боже, чи я це витримаю? Мені дуже не вистачає бодай трохи самотности! Бодай кілька хвилин денно, щоби на мене ніхто ... Читати далі