Господи, хочу сказати Тобі, що я погано почуваюся з оцим постійним «комбінуванням», як би віддати моїй державі якомога менше зароблених мною грошей.
Приходжу з цим до Тебе, бо жоден зі священиків, яких я запитував чи то під час сповіді, чи під час Йорданського благословення, не зумів відповісти мені на запитання, чи те, що я роблю, є гріхом, чи ні. Особливо, коли я описував їм всі обставини мого податкового шахрайства. Те, що я працевлаштовую велику групу осіб, яких довелося би звільнити, а фірму ліквідувати, якби я хотів бути повністю чесним перед податковою службою. Те, що податкові приписи змінюються дуже швидко, і, насправді, людина не впевнена, чи, бува, не обдурює державу. А ще потрібно згадати те, що всі чудово бачать: важко зароблені платниками податків гроші дуже часто потрапляють у нікому не потрібні інвестиції: скляні надсучасні новобудови, виплати для міцних і здорових тридцятирічних нероб… Є ще чимало інших фактів та обставин, через які людина руками й ногами захищається від сплати податку, що можна назвати не інакше, як данина.
Та від цих аргументів мені зовсім не стає на душі легше. Мій Господи, я пам’ятаю Твої слова, коли фарисеї послали до Тебе своїх учнів з підступним запитанням, чи потрібно платити податки кесареві. А Ти відповів: «Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже» (Мт. 22:21).
Так, мене непокоїть це. Я знаю, що багато осіб (можливо, навіть переважна більшість) обдурює державу і не відчуває найменших докорів сумління щодо цього. А в мене вони є, і що мені робити? Бо я знаю, що це податкове шахрайство – один з багатьох елементів тієї паскудної мозаїки сірого кольору, яку можна ще назвати «обкраданням власної держави».
Це складно і проблематично. Я хотів би жити в державі чесних людей. Та я також хотів би, щоби моя держава не забирала в мене останньої сорочки. Я хотів би жити в країні, де люди червоніють зі сорому лише при думці, що могли би зашкодити благу власної держави. Та я також хотів би, щоб держава дала мені трохи більше свободи, а не відбирала її на кожному кроці, і не лише в господарській сфері…
Добрий Боже, Ти бачиш мої душевні муки. Я не знаю, чи настане такий день, коли я звільнюся від них. Можливо, що ні… Швидше за все, ні. Адже, якщо людина намагатиметься жити згідно з заповідями, то в серці завжди будуть якісь сумніви.
Отож, я хочу просити Тебе, Господи, аби Ти ніколи не позбавляв мене душевних мук. Бо вони – це Твій голос у мені.
