Євангельську історію про зцілення Христом двох гадаринських біснуватих можна розглянути як театральну виставу. І відразу слід обмовитися, що в такому підході немає нічого негожого і блюзнірського, зате цей підхід дозволить дещо по-новому поглянути на вже доволі звичну євангельську історію.
Отже, зцілення двох біснуватих відбувається на тлі озера галилейського, у доволі мальовничому краю. Основними дійовими особами описуваних події є: Ісус Христос, Син Божий, два гадаринських біснуватих, біси, стадо свиней, пастухи. На задньому фоні виступають місцеві жителі та Христові учні.
Вистава розпочинається з прибуття Христа човном з іншого боку озера, де на березі Його перестріли «два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою» (Мт. 8:28). Втім, причиною цієї люті були біси, які не витримавши Христової присутності, стали проситися змінити місце свого перебування: з людей – на свиней. Але, як відомо, ця «оселя» виявилася для бісів тимчасовою: «І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді» (в. 32).
От на цей момент переважна більшість звертає основну увагу, хоча головним Христовим завданням було зцілення двох нещасних людей, а зовсім не ефектне знищення великого стада свиней. Проте Христос переплив озеро не лише заради зцілення двох біснуватих, Він прийшов загалом до всього міста, але більшість жителів вирішили залишитися в цих подіях безмовними статистами, лише зважившись попрохати Ісуса, щоб Він полишив межі «їхнього краю» (в. 34). Так Спаситель і вчинив, повернувшись назад до Капернауму.
А тепер самий час поговорити про глядачів, тобто про всіх нас. На кого з героїв цієї вистави найбільш подібні особисто ми? Вирішувати, звичайно, доведеться кожному, але слід зауважити, що в цієї вистави міг бути дещо інший фінал: якби місцеві жителі привітно прийняли до себе Спасителя разом з учнями, то почули б з Його вуст «слова життя вічного» (Ін. 6:68) і багато хто з них отримав би прощення гріхів і зцілення. Так, звісно, це не сталося з гадаринськими жителями, проте цілком може статися з будь-ким із нас, якщо на відміну від них не злякаємося Христової присутності.
«Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20). Варто це зробити, зважуючи на наступну Христову обіцянку: «Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його» (Об. 3:21). Як вам таке: сісти разом з Христом на престолі? Певно, набагато краще ніж у страху ховатися від Спасителя.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Євангельська вистава
Ваш коментар: