Боже, Ти знаєш, що ще донедавна я не усвідомлював, наскільки різними можуть бути люди. Я просто не думав про це.
У середовищі моїх друзів та знайомих я не відчував цієї колосальної різниці. Можливо, ми справді особливо не відрізнялися… Зрештою, це, напевно, відбувається приблизно так: я товаришую з тобою, зустрічаюся, мені приємно бути з тобою, бо в нас багато спільного, і ще ми приблизно однаково сприймаємо цей світ.
А тепер, коли я дуже болісно зіткнувся з відсутністю зрозуміння, і ПОРОЗУМІННЯ, то, врешті, помітив, що люди бувають дуже різними. Вони ДУМАЮТЬ по-іншому. Вони зовсім по-іншому сприймають цей світ і все, що в ньому відбувається.
Так, це заболіло, коли недавно ніхто не поділяв мого захоплення, коли ніхто не розумів те, що мене так сильно вразило. Я ледь не розлютився. Я запитував у себе: «Як можна ЦЬОГО не помічати?!». Я безпомічно задумувався над тим, що їх зовсім не обходить те, що настільки глибоко вражає мене?
Недавно я відкрив ще ось що: навіть серед моїх близьких друзів є такі особи, які зовсім не соромляться того, що в мене все ще викликає збентеження. Що є такі особи, які давно втратили свою вразливість (а може, це я став надвразливим?..), що віра багатьох з них охолола, пригасла (а може, це я перетворююся в лицеміра, фарисея?..). І взагалі – з віком нам щораз важче порозумітися.
Боже мій, Ти знаєш, що колись мені видавалося: якщо в Святому Письмі написано, що Ти сотворив людину на Свій образ та подобу, то всі дивляться на цей світ подібно. Тимчасом, після кількох останніх сумних випадків, я подумав, що – оскільки Ти сотворив всіх на Свою подобу, а вони настільки вирізняються одні з-поміж інших – то це означає, що в Тобі, Господи, є вся оця різнорідність. Адже Ти є нашим Творцем та Отцем! Зрозуміло, що у Твоїй різнорідності немає того, що погане, темне та грішне. В Тобі можна побачити безконечну кількість барв, добра та краси.
А що це означає для мене? А те, що – коли мені вдасться досягти неба – я матиму цілу вічність для того, щоби виявляти і захоплюватися кожною з Твоїх барв.
