Закінчення. Матвій 28

«Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:18-20).

Цими словами Ісуса святий Матвій доводить своє Євангеліє до переможного завершення, проголошуючи перемогу Месії та славу Його всесвітнього царювання.

У цьому уривку Ісус уперше після Свого воскресіння приходить до апостолів. Коли вони побачили свого воскреслого Месію, то вклонилися Йому, а Він урочисто проголошує те, чого ніколи чітко не проголошував раніше: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18).

Ці слова пов’язують разом одну з найголовніших тем Матвієвого Євангелія: Ісусову владу як Месії. Через усе Євангеліє Матвій готував своїх читачів, щоб вони зрозуміли Ісусову цілковиту владу як переможного Месії-Царя. У вступній главі Ісуса представлено в родоводі як Сина Давида, що має царську владу і завершує Давидову родову династію. На початку Свого людського життя Ісус демонструє Свою владу над найбільшим ворогом Ізраїлю, дияволом, коли перемагає три спокуси в пустелі. Через Своє служіння Ісус показав Себе вчителем, який має велику владу (7:28-29), і Його могутні зцілення хворих, прощення гріхів та прогнання демонів показали Його владу над усіма фізичними недомаганнями, над гріхом і навіть над злими духами (пор. 9:33). Усі ці речі, однак, були лише прелюдією до проголошення остаточної найвищої влади Ісуса, яка прийшла в Його Розп’ятті у Велику п’ятницю та Його Воскресінні у Великодню неділю. Лише після перемоги над справжніми ворогами Божого народу – гріхом і смертю – у Своєму Воскресінні Ісус зробив цю переможну заяву до Своїх апостолів: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі».

Тут Даниїлів образ «Сина Людського» стає нам знову в пригоді. Пригадайте собі, як Даниїлове видіння образу Сина Людського представляло Божий народ, коли його топтали чотири великі царства, яких символізували чотири люті звірі (пор. Дан. 7:23-27). Але тоді, радше несподівано, Сина Людського врятував Бог, і наприкінці Він постає переможним над усіма ворогами Божого народу та йому надається влада панувати над усією землею.

Подібно до таємничої фіґури з Книги Даниїла, Ісус також брав участь у стражданнях Божого народу. Там, на Хресті, Ісус безпосередньо переживав лють звірів, що кружляли навколо Нього, повні злоби, і, немов вороги Божого народу, переслідували Його та призвели до трагічної смерті. Але це не було кінцем історії. Так само як Бог визволив Сина Людського від злих сил, так Бог визволив Ісуса в Його найтемнішу годину, воскресивши з гробу Великоднього ранку. Лише тепер, коли Син Людський прославлений та воскреслий, Ісус проголошує Своє панування над усім сотвореним, кажучи апостолам: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Історія з сьомої глави Книги Даниїла знайшла своє сповнення в Христовому Воскресінні.

Тепер для апостолів настав час продовжувати місію Христа, аби привести до Його Царства увесь світ. Саме тому Ісус посилає апостолів іти по всій землі, навчаючи та хрестячи всіх людей: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:19-20).

Пригадайте, як у Матвія 10 Ісус уже давав апостолам владу звіщати в Його ім’я Царство через навчання та зцілення, як це Сам Ісус робив (Мт. 10:1-15). Уперше посилаючи апостолів, Ісус сказав їм іти лише до «овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мт. 10:6). А тепер, після Христової смерті та Воскресіння, Царство виходить поза межі всіх кордонів. Тепер, коли Месія-Цар звільнив Божий народ від його справжніх гнобителів, світло може вилитися з Ізраїлю на всі нації. Як царський представник єврейського народу Ісус нарешті здійснив те, що Ізраїль було покликано зробити: привести всі нації назад до єдності з одним правдивим Богом. І це станеться через апостолів. Наділені владою самим Месією-Царем, апостоли послані зібрати всі нації в Христовому Царстві та нести Його перемогу над гріхом та смертю в життя людей по всьому світі.

У цій місії вони не полишені на себе самих. Ісус обіцяє бути зі Своїми апостолами до кінця світу. Матвієве Євангеліє закінчується там, звідки почалося: темою Еммануїла. Ми раніше бачили, що кульмінацією першої глави Євангелія є отримання Ісусом славного титулу «Еммануїла», що означає «з нами Бог» (Мт. 1:23). Тепер через двадцять сім глав, на закінчення Євангелія, Еммануїл Сам обіцяє «бути з» апостолами в їхній місії нести Царство всім націям.

І подібно до апостолів ми не будемо самотніми в нашій місії. Той самий Ісус, що обіцяв бути з апостолами дві тисячі років тому, продовжує бути з нами, коли ми допомагаємо будувати Христове Царство у світі сьогодні. Він обіцяє бути з нами, коли молимося, особливо коли двоє або троє зібрані в ім’я Його (Мт. 18:20). Він з нами в натхненних словах Святого Письма, через які Бог люб’язно промовляє до нас як до Своїх дітей. І найближче Ісус залишається з нами у Своїй справжній Присутності в Пресвятій Євхаристії, яка наповняє нас Його власним життям під час нашої подорожі на землі. Довіряючи Божій присутності між нами, ми тепер покликані йти далі та нести Христове Царство зламаному, зраненому світові, який спраглий зцілення, свободи та любові, яку здатен дати лише Христос.

Попередній запис

Адамова родина. Матвій 27:27-66

Ізраїль, однак, не був єдиною нацією, яку Ісус прийшов спасти. Усі діти Адама страждали внаслідок життя, яке було відчужене від ... Читати далі