Біблійні вірші

Багатьом людям не подобається в Біблії те, що вона складна для розуміння, що в ній міститься багато розлогих описів (особливо в Старому Заповіті), які важкі для сприйняття сучасній людині, що звикла до коротких рекламних гасел і вже не здатна сприймати довгі тексти. Що ж… звісно, у Біблії є немало складних для розуміння місць (знову ж таки переважна більшість їх міститься в Старому Завіті, який і так мало хто читає), проте Біблія повна коротких вірш, які містять у собі настільки глибоку мудрість, яку не здатні вмістити товстезні фоліанти.

Як, наприклад, чого вартує, певно, найвідоміший біблійний вірш з 3-го розділу Євангелія від Іоанна: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (в. 16). Загалом, Євангеліє від Іоанна багате на подібні вірші, але саме цей вірш є, так би мовити, поза «конкуренцією», якщо взагалі подібний термін доречний у цій ситуації. А чого вартує вірш, з якого власне починається це Євангеліє: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (1:1)? Хіба якийсь людський твір може зрівнятися з таким початком? Не менш змістовним є вірш, яким закінчується це Євангеліє: «Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг» (21:25).

Не менш пізнавальними є окремі фрази людей-учасників біблійних подій. Так пригадується слова апостола Фоми, коли він пересвідчився в реальності Христового воскресіння: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28). І хто після цього не віруючий?! Адже це єдине місце в Біблії – де людина називає Ісуса Христа Господом і Богом. Не можна не пригадати слова, які написав стосовно себе апостол Павло в Першому посланні до Тимофія: «Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший» (1Тим. 1:15). І як після цих слів можна вважати себе цілком «пристойною» людиною? Якщо апостол Христовий, який найбільше попрацював на ниві проголошення Божого Царства, вважав себе, от тільки вдумайтеся, «першим серед грішників», то що вже казати про нас, яким часто лінь взяти і Слово Боже почитати, вже не кажучи йти світом і проголошувати його?!

І на останок хотілося пригадати ще один біблійний вірш, в якому міститься стільки віри і надії на Бога, яку не так вже легко відшукати. Мова зараз йде про старозавітного праведника Іова, коли він відповів на докори власної дружини: «Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?» (Іов, 2:10). Скільки ж дійсно житейської мужності міститься в цьому біблійному вірші! Адже більшість з нас по-справжньому згадує Бога, лише коли нас або наших близьких спіткає якесь горе, коли ж усе гаразд, більшість людей згадує про Бога набагато рідше, якщо згадує загалом. Та і згадування під час нещасть швидше має вигляд осуду, ніж смиренного благання про допомогу. Але чому «не звинувачують», тобто не згадують Бога, коли все гаразд? Де ж їх подяка за Його численні благодіяння? Але уся річ у тім, що досягнення люди часто-густо приписують собі, а негаразди, так вже повелося, – Богові. І як на цьому тлі виділяються Іовові слова: «Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?». До цих слів додати реально просто нічого.

А до допису варто лише додати наступні, доволі відомі Христові слова: «Шукайте, і знайдете» (Мф. 7:7), тобто, якщо ви шукаєте в Біблії «слова життя вічного», то ви їх неодмінно знайдете. А якщо вам не цікава ця Книга, то ви побачите в ній лише багато розлогих описів, які важкі для сприйняття сучасній людині.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБіблійні вірші


Ваш коментар: