Хіба ж нині ми, християни, що живемо на зламі століть і тисячоліть, не можемо, без жодного перебільшення, ствердити, що нам випало жити в добу своєрідного відродження культу ангелів? Спостерігаємо, як бурхливо зростає начебто метафізичне захоплення людей ангелами. Достатньо сісти за комп’ютер і вписати в пошукову систему слово “ангел”, щоби побачити, скільки з’явилося на цю тему інтернет-сторінок, блогів та іншої електронної інформації. Правда, і старих, доброчесних, паперових книжок про ангелів теж достатньо. На екранах невпинно з’являються нові фільми, головними героями яких виступають ангели. Хіба ж це не змушує замислитися? Світ, який з жахливою послідовністю відвертається від віри, з цілости християнства вибрав собі кілька ікон, від яких не відмовляється. Однією з них, власне, і є ангел. Це викликає подив і аж ніяк не вселяє оптимізму. Бо немає нічого доброго в тому, якщо людина – замість того, щоби просто вірити, – обирає собі предмет віри…
Але якщо вважаємо себе свідомими християнами, – а я гадаю, що Ти саме так думаєш про себе, Дорогий Читачу, – то повинні, принаймні, освіжити свої знання про цих Божих духів. Отож, придивімося уважніше до цих небесних слуг Бога й наших опікунів, про яких так мало відомо напевне, але про них дуже часто згадується на сторінках Святого Письма. І у свідомості нашій, і в думках живуть вони з дитинства, незмінно викликаючи асоціяції з чимось добрим і прекрасним.
Колись в одній книжці, назви якої вже не пам’ятаю, я натрапив на таке незвичне визначення ангелів: “Це думки, які походять від Бога й одразу ж линуть до Тебе, «щоб не вдарив об камінь своєї ноги» (Пс. 91:12)”. Святі слова. Хіба ж не влучно порівняно ангелів з думками? Адже ангела – так само, як і людської думки, – не бачиш, а він, прецінь, без сумніву, тісно пов’язаний з Божим благословенням, яке нас оточує й наповнює змістом наше життя, що й думки. А ми так часто це благословення – а нерідко й самих ангелів і їхню опіку – легковажно відкидаємо…
Що пересічний християнин знає про ангелів? Що Я ЗНАЮ ПРО АНГЕЛІВ? Здається, що, на жаль, мало – дуже мало. Та все ж, загалом, щось таки знаємо. Знаємо, що ангели – це створіння Божі, які мають розум і вільну волю, але не мають тіла. Знаємо, що вони – надприродні, а отже, позаземні, небесні істоти, яких Бог наділив силою, аби могли бути посередниками між Ним і людьми. Що, крім цього? Ще вони, безперечно, – найвище втілення доброти, лагідности й досконалости. Адже недаремно про надзвичайно добру людину кажемо: “Вона (він), як ангел”. Знаємо також (а ця інформація має неабияку вагу), що ангели, які згрішили, збунтувавшись на початку часів проти Бога, – це злі духи, біси, чорти. Знаємо й те, що ангелів, які опікуються нами, називаємо ангелами-хоронителями. Знаємо навіть молитву до ангела-хоронителя, якої навчили нас матері. Просимо в ній, аби наш ангел-хоронитель оберігав нас: “Ти завжди при мені стій”, як отих двох дітей, що переходять поламану кладку через бурхливий потік, зображених на образку, який ще донедавна висів майже над кожним дитячим ліжечком.
Знайомлячись із біблійними описами ангелів, швидко помітимо, що в історії спасіння вони виконують роль провісників надприродних подій. Їхня місія, зазвичай, виняткова, незвичайна й вимагає особливих якостей і схильностей. Зосередьмося лише на тих моментах, описи яких знайдемо на сторінках Нового Заповіту.
- Ось, наприклад, архангел Гавриїл сповіщає Марії, що вона стане Матір’ю Божого Сина.
- А ось цілі загони ангельських воїнств дають знати про себе в ніч Різдва, голосно радіючи, що на землю прийшов Месія, і виспівуючи на очах у вражених пастухів: “Слава Богу на висоті…”
- Іншого ж разу Господні ангели повідомляють жінкам про воскресіння Ісуса.
- Вони також пояснюють засмученим апостолам сенс вознесіння їхнього Господа й Учителя на Небо.
- А в Об’явленні святий Іван наголошує, що ангели, захищаючи Церкву, далі ведуть під проводом архангела Михаїла бій проти сатани, і що ця битва триває від початку світу.
Наразі обмежимося цими відомостями зі Святого Письма.
А ми? Що, власне кажучи, означає для нас факт, що АНГЕЛИ ІСНУЮТЬ? Що може єднати нас, слабких людей, зі світом ангелів? Відповідь – не зовсім пряму, але надзвичайно цінну – дає святий Бернард з Клерво[1]. Своє висловлювання він розпочинає риторичним запитанням: “Чого ж нам боятися, якщо нас охороняють такі великі сторожі?” І далі цей великий святий продовжує: “Адже не можуть ані підкоритися ворогам, ані помилитися, ані згрішити, ані, тим паче, ошукати ті, які охороняють нас на всіх наших дорогах. Вони вірні, розсудливі й могутні – чого ж маємо боятися? Нам треба лише йти за ними, горнутися до них і тоді завжди перебуватимемо під опікою Бога небес”. Що ж каже нам святий Бернард? Лише те, що оті небесні лицарі, допомагаючи Христові в Його справі спасіння, забезпечують опіку людям, які СПРАВДІ хочуть наслідувати Його тут, на землі. Не більше й не менше. Своєю чергою, там, на Небесах, представляють Богові молитви святих і блаженних, а душі праведників ведуть до раю. От тільки би ми хотіли бути ПРАВЕДНИМИ!..
Такі ангельські дні… Чи віримо ще, що ніколи не залишаємося без опіки й товариства ангелів? Чи віримо ще, що існує хтось, хто перевищує своєю досконалістю всі створіння, які існують на землі; хтось, хто, проявляючи небачений послух щодо Бога та Його задумів, виконує всі Божі накази з якнайбільшою точністю й абсолютною старанністю? І що, виконуючи ці заповіді й накази Бога, може постійно залишатися для нас прикладом, незмінним і надійним, наче еталон метра, що зберігається в Севрі[2]? Чи просимо ще наших ангелів-хранителів про опіку?
Буває, що про багато які Божі справи ми забуваємо. Не забуваймо все ж хоча би про ангелів. Хто знає, може, лише завдяки їхній чуйній опіці нам колись удасться потрапити до небесних брам?
[1] Святий Бернард Клервоський (1090-1153) – французький монах, засновник реформованого Ордену цистерціанців, релігійний та політичний діяч.
[2] У місті Севр (неподалік Парижа) міститься Міжнародне б’юро мір і ваг, де зберігається виготовлений 1889 р. зі сплаву платини (90%) й іридію (10%) міжнародний еталон метра.
