“Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому” (Рим. 8:38-39)
Тема проповіді, з якою я хотів би сьогодні звернутися до багатьох християн, називається «Іспит на самотність».
Останні події, які охопили весь світ, дуже радикально змінили спосіб життя багатьох людей. Якщо дивитися на ці події не лише з вікна своєї домівки, а дивитися трохи далі, то ми побачимо сумну картину дійсності. За ці останні тижні хтось втратив своїх близьких, хтось відчайдушно бореться за життя, перебуваючи в шпиталі. Хтось не покидає шпиталь, залишаючись на своєму посту, щоб врятувати чиєсь життя. Епідемія торкнулася 185 країн. До багатьох труднощів, які люди зазнають у всьому світі у зв’язку з карантином, одна з головних проблем – відсутність можливості спілкування один з одним. Особливо це стосується християн по всьому світу. І для багатьох це стало великим випробуванням в їх духовному житті. Тому що церква – це не організація, а живий організм і фізичне спілкування один з одним є невід’ємною частиною духовного життя кожного християнина.
Як пройти нам цей іспит?
Чи можна нам отримати з цієї самотності якийсь урок для себе і своїх близьких?
І, тому, мені хотілося сьогодні поговорити про те, чому ж Бог допускає такі моменти самотності в нашому житті? Перше, що я хотів би, – давайте розглянемо саме поняття “самотність” і що воно означає?
Передусім, що Біблія каже про самотність?
«І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному» (Буття 2:18)
Первинний Божий план для Його творіння полягав у тому, щоб людина не була самотньою, бо людина створена за образом і подобою Божими. А Бог не самотній у Своїй суті. Ми читаємо про це в першому розділі книги Буття як Він каже: «Створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою» (Буття 1:26)
Також ми знаємо, що ще до створення людини небеса наповнювали небожителі – численне воїнство небесне, яке прославляло свого Творця. З цього ми можемо зробити висновок, що світ, створений Богом, не припускав бути якось ізольований не від Бога, не один від одного. Більше того, ми знаємо, що Бог створив людину для спілкування з Ним і це є найбільш піднесене спілкування, яке можливе тут на землі. Про це молився Христос у Своїй Первосвященицькій молитві «…як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін. 17:21).
Звідки самотність прийшла в цей світ, так мудро і гармонійно створений Богом?
Біблія каже, що гріх зруйнував гармонійні стосунки людини з Богом, ізолював її і зробив самотньою. «…І сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога» (Буття 3:8).
Мудрий Соломон так описує цей стан: «Чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього;… горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його» (Еккл. 4:8-10)
За словами Леонарда Зуніна, відомого психіатра, найбільшою проблемою людства є самотність.
Інший відомий учений сказав: «Якнайглибшою потребою людини є потреба в подоланні свого відокремлення, залишення в’язниці своєї самотності».
Сьогодні можна почути багато свідоцтв, як під час карантину багато людей, що проживають у великих містах, таких, як Нью-Йорк або Лос-Анджелес залишаються буквально замкнутими у своїх квартирах, як у в’язниці. Мільйонні міста у всьому світі нагадують міста примари, в яких люди разом терплять від самотності.
Мати Тереза, що жила в Індії, у нетрях Калькутти, сказала: “Самотність – це найстрашніший вид бідності”. Якщо це дійсно так, то пандемія, яка забирає щодня тисячі життів по всьому світу, оголила ще одну проблему нашого хворого суспільства: фізичної, моральної і духовної самотності. Мільйони людей по всьому світу самотні!
А ви? Чи відчуваєте ви себе зараз самотніми, що вами ніхто не цікавиться, вам ніхто не телефонує, і ви нікому не потрібні на цій землі в цих випробуваннях, через які ви зараз проходите.
Особливо це стосується літніх людей. Мені по особливому їх шкода. У ці роки, коли активна частина життя позаду, діти виросли, онуки зайняті своїми справами. Залишається та частина життя, яка для них особливо дорога – це живе спілкування. У сім’ї, у церкві, на вулиці, на лавці біля свого під’їзду. Але і цієї можливості багато хто сьогодні позбавлений. І я дуже розумію тих літніх християн, які в ці дні телефонують і запитують: «Коли вже буде можливість знову приїхати в церкву, на служіння, побути в спілкуванні?» У цих обставинах теж перевіряється наше християнство. Істинні діти Божі шукають живого спілкування один з одним. У ці дні давайте згадаємо, що ми не самотні. Давайте прислухаємося до слів Того, хто сказав: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Христос знає що таке самотність.
Давайте разом поміркуємо про самотність Христа.
Під час Свого земного служіння Христос часто залишався один. “І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один” (Мф. 14:23).
Величезні натовпи людей йшли за Ісусом, але часто бувало, коли Він йшов від них, щоб побути наодинці з Богом – далеко від натовпу. Проте, Він часто казав: “Отець не залишив Мене одного” (Ін. 8:29). Але найбільшим випробуванням для Христа було на Голгофі.
Коли побитий, розіпнутий Божий Син висів на хресті, Святий Бог відступив від Свого Єдинородного Сина. І тоді Ісус вигукнув: “Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?” (Мф. 27:46). У цю жахливу хвилину Ісус Христос, Син Божий, був залишений на хресті один. Він був там абсолютно один. Бог відвернувся від Свого улюбленого Сина – і Христос поніс наші гріхи Сам, перебуваючи на цьому хресті в повній самотності.
Святий Бог не може навіть дивитися на гріх. Ось чому Ісус залишився один, коли «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево» (1Пет. 2:24).
Христос наодинці помирав на Хресті, щоб врятувати нас від самотності, щоб навернувшись до Бога, ми ніколи не були залишені і ніколи не були самотніми. Дорогий друже, якщо ти ще не знаєш Ісуса Христа як свого Спасителя і відчуваєш самотність і порожнечу, звернися до Бога в молитві покаяння і попроси, щоб Він простив твої гріхи – і Він прийде в Твоє життя, заповнить порожнечу твоєї душі і ти ніколи більше не будеш самотнім. Я не зможу навернути тебе до Христа. Я лише інструмент – проповідник – щоб направити тебе в правильному напрямі – до Христа. Але ти повинен прийти до Ісуса один.
Автор: Григорій Кронін
