Дивні діла Твої

Бог готовий прийти будь-кому на допомогу, аби людина воліла, щоб Він це зробив, аби була не проти Божої допомоги. Адже деколи людина навіть не здатна мріяти про те, що Господь може допомогти їй в її скрутному становищі, бо вона настільки звикає до власних негараздів, що навіть думки не припускає, що в її житті все може відбуватися якось інакше. Проте Господь стосовно цього може мати зовсім іншу думку.

А коли Ісус «проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження» (Ів. 9:1). Навряд чи сліпець вірив у власне зцілення, проте щось у Христовому голосі спонукало його піти до Силоамського ставка і вмитися. Це Христове «щось» – була Божа любов. Сліпець не бачив, але відчув її на дотик, відчув на слух, проте це не змогли відчути, побачити його видющі співвітчизники. Та що там співвітчизники! Навіть рідні батьки не змогли побачити чуда – явного прояву Божої любові, – для них було більш значущим, що подумає про них оточення, ніж «докопатися» до суті: Хто саме стояв за чудесним зціленням їхнього власного сина.

«Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу» (Ів. 12:43), – загалом, цей опис стосувався фарисеїв, проте в повній мірі підходить і батькам колишнього сліпця. Під цей же опис підпадає більшість з нас: адже мало кого цікавить, що насправді думає з того чи іншого приводу Господь, ми зазвичай усе самі вирішуємо за Нього. На кшталт знову ж тих самих фарисеїв, що заявляли: «Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить» (Ів. 9:16). Під цим вперті фарисеї мали на увазі: «Це зовсім не диво, бо воно не відповідає нашим критеріям дива, бо було здійснено в суботу».

Подібним чином мислить і відповідно діє багато вірних (і не тільки вірних), коли щось не відповідає їхнім критеріям, уявленням чи смакам: вони це не приймають, а заперечують і відкидають. Дехто ж іде далі, коли починає боротися з причиною, що викликала їх душевний дискомфорт. І от так, деколи начебто цілком добропорядні люди, які вважають, що вірять у Бога, стають Його супротивниками… А все через те, що Бог не «вписується» в їхні релігійні рамки, а насправді: вони не хочуть визнати, що Божа любов немає жодних рамок і Господь зовсім не підзвітний ним: «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде» (Ів. 3:8).

«І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі. І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі? Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!» (Ів. 9:39-41). Проситимемо Бога, щоб Він допомагав нам бути духовно зрячими, щоб ми були спроможними бачити всі прояви Його любові в нашому житті, житті наших ближніх, і в житті цілого світу. Щоб ми могли в повній мірі відчути наступні біблійні слова: «Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Пс. 139:14).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docДивні діла Твої


Ваш коментар: