Жінки витрачають мільярди доларів на спроби досягти досконалої ваги і безліч часу – на маніякальне розглядання себе. Першим кроком у досягненні ідеальної ваги є усвідомлення того, що «ідеальна вага» може бути зовсім не ідеальною. Ви знаєте, як виникла американська дієтна лихоманка? Здивуєтеся, якщо скажу, що одержимість схудненням насправді почалася як брутальне відкинення християнства?
* * *
Вікторіянська доба в Америці (приблизно 1875-1915 рр.) стала останнім періодом, коли християнство справді було центром американської культури. Воно було недосконале. Згадаймо хоча б, що жінки мусили ходити в довгих сукнях навіть влітку (кондиціонерів тоді, звісно, не було). Панувала абсолютна скромність. Не дозволялося показувати зайвої смужки тіла при людях. Тому не було належного усвідомлення тіла в культурі. Не було повсюдної порнографії, жодних голих моделей, з якими б жінки завше порівнювали себе, ніякої пластичної хірургії.
Чоловіки працювали, жінки сиділи вдома. Існувало небагато можливостей самовизначення жінки поза домом та дітьми. Було навіть трохи скандально, коли чоловіки і жінки почали разом купатися в океані! Доти жінки, щоб поплавати, «заходили в океан у «купальній машині» – маленькій кабінці без даху і на колесах, яку тягнули коні. Кабінка була вся затягнута тканиною, щоб скромна жінка могла насолодитися цілющими водами моря в захистку від настирливих чоловічих очей.[1]
Місце жінки було вдома поруч із колискою, тож вихваляли тоді плідне жіноче тіло – здорове, з виразними грудьми та стегнами (цьому допомагали приховані одягом туго затягнуті на талії корсети). Дівчат виховували в роздумах лише про християнські чесноти, а не про форму та об’єм тіла. Відома дослідниця Джоан Джейкобс Брамберг кілька років порівнювала щоденники дівчат вікторіянської епохи зі щоденниками сучасниць і дійшла висновку, що раніше батьки намагалися обмежити зацікавлення своїх доньок поверховими речами – зачісками, сукнями чи об’ємом талії. Адже тоді спільнота, вважала, що характер важливіший за красу. А характер розвивався за допомогою самоконтролю, служіння іншим та віри в Бога – а не уваги до власного [тіла][2].
Християнська мораль була загальноприйнятою нормою, але її часто використовували неправильно, щоб пригнітити жінок, унеможливити їхню рівноправність із чоловіками в суспільстві та в шлюбі. Коли почався рух за емансипацію, відбулася значуща зміна: жінки використали своє тіло як форму протесту. Вони відстригали довге волосся, викидали на смітник довгі скромні сукні та корсети, вибираючи натомість прямий короткий одяг, що не увиразнював повних стегон чи грудей і тонесеньку талію. Вони туго обмотували груди, приплющуючи їх до грудної клітки. Зрештою, почали пити, курити та відкрито демонструвати сексуальність.
Чоловіки мали владу та повагу суспільства, тому жінки вирішили, що мусять також отримати ці привілеї. Це було народженням американської дівчини без комплексів, «революцією манер та моралі»[3].
Перша популярна американська книжка про дієти «Здоров’я і дієта з таблицею калорій» Лулу Хант Пітерс, доктора медицини, вийшла друком 1918 року. Так народилася одержимість максимальним схудненням. Жінки були роздратовані та втомлені «християнською» мораллю, яку використали, щоб нівелювати їхній внесок у життя суспільства. На жаль, повстання спрямували не проти неправильного трактування християнства, а проти самої віри. Дієтне божевілля Америки було закорінене в повстанні проти Бога. Якщо сумніваєтеся, згадайте біблійну пораду: «Кожне ж дерево з плоду свого пізнається» (Лк. 6:43). Одержимість схудненням в Америці спричинила не що інше, як ефект йо-йо[4], розлади харчування, тривогу та відчай.
Сьогодні увагу зосереджено не на поведінці, а на зовнішньому вигляді. Сучасні жінки більше незадоволені своїм тілом, ніж у минулому, раніше не наголошували на потребі покращувати тіло і завдяки цьому досягати добробуту в житті. Це, за висловом Джоан Джекобс Брамберг, симптом історичних змін, які ми лише починаємо розуміти[5].
Чому ми інакші?
Найкращі дослідники проблеми надмірної ваги виявили, що жіноча жирова клітина містить більше жирозберігальних ензимів, аніж жировивільнювальних (навпаки є в чоловічої жирової клітини). Відповідно жіноча жирова клітина є більша від чоловічої. Дослідження Лос-Анджелеського медичного центру Седарс-Синай та інші дослідницькі установи виявили, що жирові клітини на стегнах і ногах жінки вдвічі швидше зберігають жир, аніж вивільняють, а отже, збільшуються[6].
Жінки 1920-х дещо розуміли неправильно. Наприклад, те, що їхнє тіло створене, щоб зберігати жир. Бути худенькою і хлопчикоподібною, без грудей чи стегон, для більшости жінок є біологічно недосяжним, хоч скільки б вони намотали бинтів, намагаючись зробити пласкими свої вигини. Навіть худі жінки виглядають жіночними, маючи, хай там що, більше жиру на цих стратегічних частинах, ніж чоловіки такої ж статури. У гонитві за маскулінним ідеалом жінки приречені на пожиттєві невдачі, що приносять зневагу до себе, екзистенційний страх і постійне відчуття сорому.
Є безліч інформації про те, яку позитивну роль жир відіграє в нашому тілі. Ви можете ознайомитися з нею, якщо відчуваєте потребу. У цьому розділі я лише спробую переконати вас, що ви створені для значно інакшої ролі, ніж той маскулінний ідеал, який уявляли емансипантки. Ось неуникний факт: Бог створив нас так, щоб на наших стегнах, животі, ногах і грудях відкладався жир. Це був очевидний Господній намір.
Чи є сенс голодувати та боротися з власним тілом, якщо воно створене для того, щоб зберігати жир? Це здається такою ж дурницею, як спроба злетіти, махаючи руками. Ваше тіло створене, щоб зберігати, а не втрачати жир. Округлості – це те, що відрізняє вас від чоловіків (і ще здатність вдало підбирати аксесуари). Прислухайтеся до пророцтва Ісаї 45:9: «Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук!».
Коли стаємо на боротьбу з Творцем, проблеми тільки починаються. Це підтверджується раз у раз: одержимість ідеєю проміняти жіноче тіло на худе, як у чоловіка, призвела до того, що ми стали товсті, хворобливі і значно більше невдоволені собою, ніж будь-коли раніше. Кожне нове покоління успадковує це прокляття, а розлади харчування продовжують забирати життя і руйнувати сім’ї.
Повставши проти християнства, жінки гадали, що відчинили двері до політичної рівности. А виявилося, що ті двері ведуть до сорому й ізоляції. Ми певні, що з нами щось не так, коли не можемо здерти зі себе жирові клітини, які приклеїлися до сідниць і живота. Ми не хочемо, щоб інші знали, що вважаємо себе неправильними. Ми опираємося інтимності у всіх формах, усім її намірам. Навіть ті наші сестри, що є худорляві від природи, страждають у цій культурі сорому та ізоляції, бо хочуть округліших форм, аби лише домогтися сприйняття жінок, які заздрять їм.
Щоб полюбити себе, потрібно примиритися з Богом і Його замислом щодо кожного тіла. Суспільство могло сформувати наші уявлення про досконале тіло, однак прийшов час дорослішати, і над цим доведеться добряче попрацювати. Мусимо пожертвувати палким бажанням мати досконале тіло, відмовитися від думки, що люди приймуть і схвалять нас, коли вважатимуть гарними. Якщо зможемо це зробити, то подаруємо свободу нашим донькам.
Я не намагаюся переконати вас, що надмірна вага духовніша за худорлявість, або що бути худенькою неправильно. Ми часто ставимо за мету досягти нездорового вигляду тіла. У таких намаганнях засуджуємо себе на нікчемність. Іронія полягає в тому, що досягти природної ваги та справді дбати про здоров’я зможемо лише тоді, коли відпустимо наші нездорові плани й упередження. Природна вага – це вага, яку можна втримувати без зусиль, маючи стиль життя, що передбачає щоденні вправи і здорове харчування.
| Дієта цариці Естери
«І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок. І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки» Ест. 2:8-9 Коли молоду дівчину на ім’я Естера привезли до царського гарему і дали можливість завоювати серце царя, щоб стати царицею Перської імперії, перша річ, яку зробив охоронець жінок – посадив її на дієту! Знайомо, правда? У ті дні їй потрібно було якнайшвидше завагітніти від царя, щоб утримати становище в гаремі, а отже, ця дієта, найімовірніше, мала підвищити її плідність, округлити стегна, запалити в ній пристрасне жадання. Не думаю, що історія Естери закінчилася б так добре, якби вона сиділа на дієті зі сухих листків салати та знежиреного бульйону: якби вона мучила себе голодом, то ніколи б не зацікавила царя! |
[1] Capuzzo Michael. Close to the shore (При березі). – New York: Broadway Books, 2001. – S. 48.
[2] Brumberg Joan Jacobs. The Body Project: An Intimate History of American Girls (Проект «Тіло»: приватна історія американських дівчат). – New York: Vintage Books, 1998. – S. XX.
[3] The St. James Encyclopedia of Pop Culture (Енциклопедія поп-культури Сейнт-Джеймс). – Gale Group, 2002, s. v. «Flappers».
[4] Швидке схуднення, що змінюється стрімким збільшенням ваги. – Прим. перекл.
[5] Brumberg Joan Jacobs. The Body Project: An Intimate History of American Girls. – S. XXV.
[6] DebraWaterhouse, M. P. H., R. D. Outsmarting the Female Fat Cell (Перехитрити жіночу жирову клітину). – New York: Hyperion, 1993. – S. 2.
