«Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?» (Ів. 5:6). Подібна ситуація може статися, і повірте стається, з кожним з нас: так само, майже через дві тисячі років після описаних апостолом-євангелістом Іваном подій Господь входить у наше життя, щоб поставити те саме запитання: «Хочеш бути здоровим?», «Хочеш бути щасливим?», «Хочеш миру в сім’ї?», «Хочеш?..».
Умова для здобуття бажаного лише одна – прийняти заклик Христовий: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28-30). Але більшість людей, принаймні складається таке враження, цього заклику не чують, а тому і не приймають.
А все через те, що «затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб» (Мт. 13:15) Христос їх уздоровив. Та сама більшість обирає світ з усіма його принадами, спокусами та поневіряннями. Через те, «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (Рим. 8:22). Саме все створіння, весь світ, а не тільки люди, страждає через розрив з Богом, і небажання більшості людства відновити втрачений через гріхи зв’язок з Богом.
Богові шкода світ, шкода особисто кожного з нас, тому Він часто приходить на допомогу навіть у тому випадку, коли людина особисто Його про це не просить, навіть тоді, коли відкидає саме Його існування. Але Господь через велику любов все одно допомагає людям, дає їм бажане ніби авансом, щоб можливо, хтось, отримавши необхідне, зумів за цим побачити щедру правицю Господню… Хтось бачить, а хтось – ні, продовжуючи жити так, ніби нічого не сталося, ніби чудо, яке відбулося в його житті – це звичайнісінька річ, яка не вартує навіть згадки, вже не кажучи про пошук Джерела цього чуда.
«Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус» (Ів. 5:14,15), – а це живий приклад щойно згаданої людської невдячності, от так колишній розслаблений, так би мовити, «віддячив» своєму Цілителю. Подібним образом чинять усі люди, коли попри численні Божі благодіяння навіть не подумують подякувати Йому. От так люди відсікають себе від Бога і Його благодаті. Але Господь не нав’язливий, і якщо люди ігнорують Його допомогу, Його присутність, то Він не наполягатимете.
Проте не варто у свою чергу чекати від Нього допомоги в наступній скрутній ситуації, варто розрахувати лише на власні сили. І вже якось байдуже: чи є ті сили, чи їх немає. Адже ігнорування Божої допомоги має саме таку ціну.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Хочеш бути здоровим?
Ваш коментар: