“І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх” (Буття 39:3).
Як виночерпій, Йосиф мав дивну властивість. Бувало, він наллє вина Потифару. “Це яке вино?” – запитає Потифар.
– Пряне, – відповідає Йосиф.
– А я хочу полинового.
І солодке вино миттєво перетворюється на полинове.
Зажадає Потифар зігрітого вина – вино негайно ж стає теплим. Те ж саме з водою й іншим.
Потифар і “поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його” (Буття 39:4).
***
Закликав фараон усіх волхвів і мудреців Єгипту і розповів їм сон свій; але не було нікого, хто б розтлумачив його фараонові.
– “Сім огрядних корів”, – казали ці мудрі волхви, – означає, що в тебе народиться сім дочок. “Сім худих корів” – сім дочок ти поховаєш. “Сім огрядних колосів” – сім царств завоюєш. “Сім худих колосів” – сім областей відпадуть від корони єгипетської.
І ось, після того, як волхви Єгипту і мудреці його вичерпали все своє мистецтво, ніскільки не полегшивши тугу фараона, тоді був покликаний Йосиф; і повелитель Єгипту відразу побачив усю нікчемність колишніх тлумачів снів.
***
В одязі вісонному, з царським перснем на руці, із золотим ланцюгом на шиї, верхи на могутньому коні, з коней фараонових – повезли Йосифа вулицями столиці єгипетської. П’ять тисяч воїнів, виблискуючи мечами, йшли колом попереду нього; звуки тисячі цитр і тисячі бубонів, що передували їм, зливалися із звуками тисячі арф, що створювали цю прекрасну ходу. Загони почесного конвою фараона, усі у відповідних їхньому званню шкіряних, вкритих золотом, поясах, йшли по праву і ліву руку його. Покрівлі будинків покриті були натовпами жінок і дівчат, які виглядали з будинків, щоб помилуватися красою Йосифовою. По всьому шляху стояли курильні із запашним корінням і травами, і голосно лунали голоси двадцяти глашатаїв: “Схиляйтеся перед Цафнаф Панеахом! Фараоном поставлений він над усією землею єгипетською”.
Сповнений глибокого благоговіння – Йосиф підняв очі свої до неба і звернувся до Передвічного:
- “З праху Ти підняв мене
- З бруду жебрака прославив.
- Господь! Блаженний, хто на Тебе
- Свої надії покладає”.
