Розділ 28:1-20 – Воскресення Ісуса та майбутнє

Оскільки субота скінчувалася при заході сонця, одразу ж наступив перший день тижня. Тому ще на світанку дві Марії прийшли «побачити гріб» і пересвідчитися, чи відбулося те, про що говорив Ісус, – що Він воскресне третього дня. Помазання вже відбулося у Віфанії (26:6-13), отже, жінки прийшли переконатися (пор. Мр. 16:1; Лк. 24:1). Спершу вони відчувають землетрус, явище непритаманне для тієї землі. «Зійшов із неба Ангол Господній» і, мабуть, спричинив це коливання, адже саме він відкочує камінь від гробниці, щоб показати, що Ісус воскрес. На вигляд ангел був «як та блискавка», адже він перебував у сяючій присутності Бога (пор. 13:43; 17:2; Дан. 7:9; 10:6; пор. також 1Енох 51, 4). Сяйво так вразило вояків, що вони затремтіли і з переляку знепритомніли (пор. Дан. 10:7-9; 1Енох 60, 3). Далі ангел звертається до жінок зі словами: «Не лякайтесяНема Його тут, бо воскрес» (був піднятий). Тут пасивна конструкція вказує на Божу дію. Жінки на власні очі бачили, як тіло Ісуса було покладене в гробницю, тому ангел запрошує їх: «Подивіться на місце, де знаходився Він», аби їхнє свідчення було достовірним. «Ото випереджує вас в Галілеї» – це саме те, про що Ісус раніше говорив Своїм учням, що Він це зробить (26:32).

Полишивши всілякі перестороги, жінки кинулися до учнів, щоб розповісти їм новину, але їх зустрічає сам Ісус і вітає загальноприйнятим вітанням: «Радійте!», їхня спонтанна реакція була такою: «вклонились Йому до землі» з радісним захопленням та полегшенням. Перші Ісусові слова до них були тотожні до тих, що промовляв ангел: «Не лякайтесь!». Це заспокійливі слова божественного запевнення. Він говорить також про те, що учні мають піти до Галілеї, де Він їх і зустріне. Через те що Ісус відсилає жінок, щоб вони розповіли учням новину про воскресення, у пізнішій традиції Церкви вони стали відомі під іменем «апостолки для апостолів». У цьому сенсі вони стали першими апостолами Ісуса.

28:11-15 – Підкуп сторожі

Перш ніж завершити свій твір величною розв’язкою, Матвій додає один останній штрих, що показує, як далеко релігійні лідери готові зайти, щоб відчайдушно зупинити щось, що зупинити неможливо, тому що це є Божа воля. Оскільки сторожу гробниці призначили первосвященики, вояки доповідають їм про «все, що сталось». Це добряче налякало первосвящеників та старійшин і вимагало скликання термінової наради членів синедріону, щоб вирішити, як діяти далі. Їхнє рішення було простим: вояків потрібно підкупити, запропонувавши їм «чимало срібняків». Обіцянка воякам, що їхні начальники не будуть їх турбувати запитаннями про причини, чому вони поснули на посту, показує, що релігійні лідери так само мали вплив і на прокуратора. Вояки отримують хабара і поширюють неправдиву інформацію.

28:16-20 – Велике доручення

Драматичні події не лише показали, наскільки вразливими є одинадцять учнів, але й кардинально змінили їхні життя. Текст містить згадку лише про Одинадцятьох, коли вони приходять зустріти Ісуса, тому що вони обрані як представники Ізраїля і доручення звернене до них. Але немає обмежень для всіх інших, присутніх при цьому. Оскільки на горі Сіон в Єрусалимі було видано вирок, доречно, що вони повертаються в те місце, де Ісус розпочинав Своє служіння, – в «поганську Галілею» (4:15-16), в якій Він дав доручення: «Ідіть, і навчіть всі народи».

«Як вони Його вгледіли» (Ісуса), то вклонилися Йому, як тільки впізнали, але дехто вагався, адже вони зустріли того, хто воскрес із мертвих. Ісус з’явився їм, щоб розвіяти їхні сумніви. «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Пасивна конструкція підкреслює, що владу дав Бог. Пророцтво Ісуса про те, що Син Людський «сидітиме праворуч сили Божої» (26:64) відтепер виконане. Якщо раніше Ісус виявляв очевидні свідчення даної Йому влади, то тепер Йому дана всяка влада (пор. Дан. 7:13-14). Влада й сила Ісуса як Сина Божого виявлена в Його воскресенні. Влада Ісуса – це тема, яку автор майстерно розкриває впродовж усього Євангелія. Ісусове служіння й навчання, що відбувалися в Галілеї, демонструє Його владу (7:29), як також зцілення (8:9), прощення (9:6,8), вигнання демонів (10:1). У Храмі Його пророцька діяльність викликала дискусію щодо Його владних повноважень (21:23,24,27). Але відтепер Він заявляє про Свою владу у всесвітньому масштабі: воскреслий Господь, Син Людський у славі Своїй передає Свою місію й призначення Своїм учням. Найпершим завданням Ісуса було зібрати «овечок загинулих дому Ізраїлевого», щоб виконати ту місію, для якої обрано Ізраїль: бути народом союзу та світлом народів (Іс. 42:6; 49:6,8; див. Мт. 5:13-16). Відтепер учні, що є представниками вірного Ізраїля, повинні «йти… і зробити учнями всі народи». Якщо вони житимуть, як діти Отця Небесного, вони приведуть Ізраїля та всі народи до союзу з Богом. Вони стануть світлом, до якого всі тягнутимуться (Іс. 60:1-7). Виконати цю вселенську місію Ізраїля, проголошену в Іс. 40-66, було метою Ісуса з самого початку, і віднині це буде продовжуватися через Його учнів.

«Хрещення» згадано лише один раз, коли йшлося про Іванове хрищення (3:1-17; 21:25), але відтепер це акт символічного очищення, оновлення та відродження дитини Божої, що стане актом, який засвідчує посвячення перед усіма. Хрещення означає входження в життя оновлених стосунків з Отцем, явленим через Сина, життя, що має бути сповнене Святого Духа (пор. 11:25-27; 12:28-32). Тепер, коли учні отримали знання, вони підготовлені, щоб навчати всі народи, як жити життям людей, які належать до царства. «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку». Автор підкреслює важливість цього тісного зв’язку у 18:20 і під час останньої трапези Ісуса показує, що цей зв’язок запечатаний (26:26-29) і що відтепер він стає універсальним, постійним джерелом впевнености й спокою для всіх учнів аж до кінця віку (пор. 24:3).

Заключне речення Євангелія не є закінченням історії. Подальше перебування Ісуса зі Своїми учнями є кінцевою метою після Його воскресення. Це не лише сповняє пророцтво Ісаї про Еммануїла (Іс. 7:14), на якого наявні покликання в Мт. 1:23, але також є обітницею, даною спільноті в 18:20. Присутність Ісуса серед тих, які зібралися в Його ім’я, поширюється тепер у межах у спільноти, скріпленої під час Ісусової Таємної Вечері (26:26-29) на всю історію аж до кінця віку (пор. 24:3). Ми тепер бачимо повноту змісту, в якому слова Ісуса зберігають свою дієвість та законність, як Він і обіцяв (24:35). І ми можемо розуміти, що Церкві дано гарантію, що вона витримає натиск сил смерти (16:8), тому що її місія ґрунтується на вічному Господньому служінні, яке стосується всіх народів усіх часів.

Попередній запис

Розділ 27:45-66 – Смерть і поховання Ісуса

27:45-56 – Смерть Ісуса Матвій не описує деталей страждань і смерти Ісуса, але зосереджується на описі подій, що відбуваються навколо ... Читати далі

Наступний запис

Кілька способів тлумачення

Євангелист Марко називає свій текст «Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого», і хоч до кінця не ясно, що саме він ... Читати далі