«І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому» (Лк. 15:15,16), – легко побачити в цій сумній ситуацій, в якій опинився блудний син, когось з ближніх, проте вкрай важко в подібній ситуації побачити особисто себе. Причому подібне може статися не просто з кожним з нас гіпотетично, ми власне постійно перебуваємо в такому жалюгідному стані: «Тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23).
Проте це тільки півбіди, основна проблема полягає в тому, що більшість з нас цілком задоволені цим станом, хіба коли не вдається «насититися стручками», тобто задовольнити свої основні фізіологічні потреби, а так, якщо вдається це зробити, нас усе більш-менш влаштовує. Влаштовує настільки, що ми забуваємо, що «наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). При чому прихід Спасителя буде не просто візитом «ввічливості», але Він «перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все» (в. 21).
І якщо щойно процитоване ми ще якось можемо собі уявити, то життя на небесах не під силу навіть такій багатій людській уяві: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Принаймні, так стверджує Біблія, але багато людей воліє відкидати це свідчення, і це не дивно, адже воно чітко дає зрозуміти, що те, що ми вважаємо цілком прийнятним у цьому світі, насправді є пилом у порівнянні з тим, «що Бог приготував тим, хто любить Його».
І от на аспекті любові до Бога варто звернути невеличку увагу. Не треба вважати, що люди не хочуть кращого – звісно, що хочуть. Але хочуть це отримати без Бога, не відаючи, що без Бога будь-яка добра річ у підсумку принесе людині цілком реальні страждання. Адже люди не знають міри в отриманні задоволень, що в підсумку приводить до прикрих наслідків.
Саме в цьому на власному гіркому досвіді переконався колись блудний, а тепер заблукалий, розгублений син. Немало в цьому просвітлені посприяв банальний голод, адже, як не дивно, але найкраще духовні речі люди розуміють, сприймають, як раз у скрутних обставинах. І в цьому теж немає нічого дивного, адже коли падають всі підпори, на яких зводив власний добробут, а заразом з ним і все життя, коли тебе покидають друзі і близькі, на яких надіявся спертися у випадку непередбачуваних обставин, нічого не залишається, як звернутися по допомогу до Господа, Який готовий у черговий раз простити всі наші гріхи, дати «перстень на руку» (Лк. 15:22), тобто визнати Своїм улюбленим дитям, та влаштувати на нашу честь справжній бенкет!
Все щойно написане може комусь здатися цілком банальним, комусь – суцільною вигадкою, але попри всю недовіру скептично налаштованого оточення, варто спробувати довіритися Небесному Отцю, піти на такий, здавалося, ризик. Адже погодьтесь, це набагато краще, ніж марнувати свій час біля цього вже багатьом звичного «свинячого корита».
КІНЕЦЬ ЕПІЗОДУ
