Я тихий і серцем покірливий.
Ісус був тихий і покірливий. Ми теж маємо бути тихими і покірливими – це зрозуміло. Деколи, однак, ми не помічаємо того, про що також сказано у Євангелії, що маємо бути тихими і покірливими – серцем.
Легко вдавати із себе тихого і покірливого. Над кожним із нас висить загроза того, що з віком ставатимемо дедалі ліпшими акторами. Однак Церква й світ – це не акторська школа й не театральні підмостки, а справжнє життя.
І в цьому житті мусимо бути справжніми – не вдаваними, не штивними, штучними, а правдивими. А правда завжди народжується десь у нутрі, у серці людини – там, де міститься джерело наших життєвих позицій і вчинків. Ісусе, тихий і покірливий, зроби серця наші подібними до Твого.
