Що буде з цим світом?

Страшний суд (фрагмент), Фра Беато Анджелико

Для язичників світ ходив по колу. Час був рядом вкладених один в одного циклів, що нескінченно повторюються. Це було по-своєму зрозуміло – люди бачили цикли в природі – зміна дня і ночі, приливів і відливів, фаз місяця, пір року – і вірили у «вічне повернення»: коли історія зробить оборот, вона почне все спочатку.

Біблійне одкровення розриває цю зацикленість і показує час лінійно, історію – як космічну драму, яка розгортається від істинного початку до істинного кінця. Історія світу розгортається від Створення, через Гріхопадіння, Спокутування і Страшний Суд до своєї справжньої мети – Небесного Єрусалиму, де Бог буде все в усьому.

Світ, в якому ми живемо, світ гріха і неправди, хисткий, скороминущий – число його днів визначене Богом. Християни не можуть бути вкорінені в ньому; наш дім – не тут, ми належимо іншому світові. Як каже апостол Іоанн Богослов: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:15-17).

Як ми бачимо з цих апостольських слів, світ цей – це система цінностей і стосунків, заснованих на затвердженні чи ігноруванні Бога, на прагненні до задоволень («похіть плотська»), володіння («похіть очима») і престижу («гордість житейська»). Цей світ проходить – апостол говорить про те, що ті, «хто користується світом цим» повинні наче не користуватися їм; «бо минає образ світу цього» (1Кор.7:31).

Наш Господь повернеться в славі, щоб судити живих і мертвих, і історія цього світу завершиться. Для нас це звучить швидше з острахом – ми звикли до того, що «кінець світу» це щось жахливе, загальна загибель, сюжет з фільмів-катастроф, де якісь руйнівні сили змітають рід людський з лиця землі. Але з погляду Священного Писання це, навпаки, настільки радісна подія, що в неї важко повірити саме тому, що вона настільки прекрасна. Завершиться історія гріха і болю, боротьби і знемоги, і з’явиться новий світ – світ, де правитиме любов Божа, і усе творіння буде зігріте її світлом.

Вже старозавітні Пророки кажуть про Царство праведності і миру, яке Бог встановить на землі наприкінці історії: «Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море» (Іс. 11:6-9).

Смерть буде знищена, сльози страждальників обтерті самим Богом, і всі народи сядуть за святковий бенкет у Царстві Божому.

«І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!» (Іс. 25:6-9).

Книга Одкровення Іоанна Богослова обіцяє Нове Небо і Нову Землю: «І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. І я, Іоан, побачив святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. І сказав мені: звершилось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задарма від джерела води живої. Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином» (Одкр. 21:1-7)

Бог приведе Своє творіння до чогось невимовно прекрасного і радісного – і християнське життя є життя в напруженому очікуванні цього дня.

Ми знаємо, що цей світ з його погрозами і спокусами, його імперіями і царствами, його обманом і фальшю – не наш світ. Ми – представники іншої цивілізації, громадяни іншого міста, піддані іншого Царя, які очікують на Його повернення.

Подумки ми вже там – і дивимося на наше життя, наші стосунки з людьми, і наші обов’язки звідти. Проте очікування кінця світу – таке природне і необхідне для християн – іноді приймало і приймає хибні і викривлені форми. Тому нам важливо зрозуміти, що ми можемо знати про кінець історії з Писання – і що це означає для нашого життя тут і зараз. Про це ми і поговоримо детальніше наступного разу.

Попередній запис

Християни і світ

Любити чи не любити? Одне з глибоких і природних переживань християнина – почуття іншості стосовно світу. Не світу як творінню ... Читати далі

Наступний запис

Останній обманщик

Тріумф Християнства, Гюстав Доре Отже, Священне Писання говорить про те, що історія, як ми її знаємо, ... Читати далі