«Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку» (1Кор. 10:11), – стверджує Святе Письмо, даючи безліч прикладів для наслідування, а також прикладів, як не варто чинити. Окрім того, на сторінках Біблії можна зустрітися з випадками, які поєднують у собі обидва типи прикладів: добрий і поганий. Саме до такого випадку належить історія про зцілення десяти прокажених, якою ділиться євангеліст Лука (див. Лк. 17:12-19). Історія, в якій кожен може побачити себе, і доволі часто з обох сторін: як з позитивної, так і з негативної.
«І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!» (в. 12:13). Подібним чином діє більшість з нас: коли втрачаємо будь-яку надію, тоді починаємо волати до Господа: «Боже! Змилуйся наді мною». Але таке відбувається зазвичай у випадку крайньої потреби, за інших обставин – намагаємося впоратися власними силами, не вдаючись до Божої допомоги.
Звісно, багато хто просить Бога про допомогу, от тільки значно менше покладаються на Нього, перефразуючи біблійну заповідь, «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37). Тобто всього себе віддаючи в руки Божі, покладаючись лише на милість Його. На це здатні лише одиниці, що підтверджує подальша євангельська розповідь – лише один із зцілених повернувся, щоб віддячити Господові.
«Чи не десять очистилось, а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати?» (в. 17,18), – питає Христос не тільки оточуючих, але і всіх нас. Питає, щоб застерегти кожного від вкрай небезпечної зарозумілості, яка свого часу спричинила вигнання перших людей з Еденського саду. Зарозумілості, породженої гординею, яка виявляється в намаганні людини посісти місце Бога, приписати особисто собі Його славу. Якщо ж «забрати» в Бога славу не виходить, то людина просто вдає, що Божого втручання, Його явної дії не було. А якщо не було – то славити Бога немає потреби.
Такою логікою керувалося колишніх дев’ять прокажених, такою самою логікою послуговується світ, часто подібним чином діє багато хто з нас цього просто не помічаючи. Причина ж такого ставлення одна – люди не хочуть бути Божими боржниками, не хочуть бути «винними» Йому. Люди хочуть бути «немов Боги» (Бут. 3:5). От тільки хто вселяє людям такі думки? Певно, ви вже здогадалися.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Божі боржники
Ваш коментар: